16-18 листопада 2017 в Оттаві відбувся черговий 13-ий Данилів Cемінар, присвячений дослідженню сучасної України. Подію організувала Кафедра українських студій Оттавського Університету, за підтримки Данилів Фундації. З 2005 року семінар проводиться щорічно в Оттавському університеті (Канада), під орудою Домініка Ареля – професора політичних наук та завідувача Кафедри українських студій. З часу заснування Данилів Семінар став важливим інтелектуальним майданчиком, який дає можливість ознайомитись з найбільш вагомими дослідженнями щодо України та долучитись до обговорення актуальних питань з науковцями з усього світу. Семінар є міжнародним та об’єднує науковок(ців) різних гуманітарних дисциплін включно з історик(иня)ами, антрополог(иня)ами, політолог(иня)ами, соціолог(иня)ами, економіст(к)ами та іншими. Участь у семінарі – на засадах конкурсного відбору заявок, що здійснює міжнародний комітет, до складу якого входить Домінік Арель (Оттавський Університет, Канада), Анна Колін Лебедєв (Університет Париж-Захід – Нантер-ла-Дефанс, Франція), Мейгіл Фаулер (Стетсон Університет, США), Оксана Шевель (Тафтс Університет, США) та Юлія Шукан (Університет Париж-Захід – Нантер-ла-Дефанс, Франція).
Цьогорічна програма Семінару була надзвичайно насиченою та охопила різноманітні теми. Поміж іншим, обговорення велися стосовно війни на Донбасі, реформ, проведених після Майдану, досліджень історичної та культурної пам’яті, політики мистецтва та культури. В семінарі взяло участь 28 науковок(ців) та студенток(ів) докторантури, з них – 6 учасни(ць)ків з України та 19 з інших країн (Канади, Німеччини, США, Росії, Франції, Великобританії, Норвегії). Було представлено два документальних фільми – «Процес» російського кінорежисера Аскольда Курова про сфабриковане засудження українського кінорежисера Олега Сенцова та «Аліса в країні війни» про особисте переживання війни студенткою Київської Академії Кіно Алісою Коваленко. Цікавими були також презентації щойно виданих книг Мейгіл Фаулер «Бомонд на краю імперії: держава і сцена у радянській Україні» (“Beau Monde at Empire’s Edge: State and Stage in Soviet Ukraine”) про зародження радянської культурної інфраструктури у 1920-1930-х роках; «Політична економіка незалежної України» Олега Гаврилишина (колишнього високопосадовця МВФ) та «Україна та імперія капіталу: від маркетизації до озброєного конфлікту» Юлії Юрченко, дослідниці при Університеті Грінвіч, Велика Британія. Окремо говорили про заснування Кафедри українських студій при Оттавському університеті та еволюцію діяльності Кафедри. Зважаючи на багатовекторність доповідей, цей огляд семінару зосереджено на основних тематичних напрямках та питаннях, які викликали жваве обговорення.
Перша тематична секція містила доповіді про політичну економіку. Презентуючи свою нову книгу «Політична економіка незалежної України» Олег Гаврилишин зазначив, що основною її тезою є покращення прожиткових стандартів в Україні за часів незалежності в порівнянні з радянським періодом та одночасне погіршення економічних показників України серед інших посткомуністичних країн. Економічний розрив, який розпочався в 1990-х роках та зріс втричі з цього часу Олег Гаврилишин пов’язує з затримкою проведення економічних реформ в Україні. Згідно з його аналізом це посприяло формуванню олігархії, створило несприятливі умови для малого та великого бізнесу та закріпило корупцію. Крім того, відсутність реформ підсилила залежність України від Росії та зменшила зацікавлення ЄС у зближенні з Україною. Продовжуючи тему економічних та політичних трансформацій, Юлія Юрченко запропонувала класовий аналіз розуміння збройного конфлікту в Україні, означивши основні тези своєї нової книги «Україна та імперія капіталу: від маркетизації до збройного конфлікту». Дослідниця проаналізувала історичні витоки класового та ідеологічного компонента конфронтації, почавши з періоду розпаду Радянського союзу. Акцентуючи увагу на процесі приватизації та примітивного накопичення капіталу в 90-і роки, Юлія Юрченко відслідкувала перетворення кримінальних груп в олігархат та політичну верхівку держави. Аби заручитись підтримкою збіднілого робітничого класу та відволікти увагу від зростаючої соціально-економічної нерівності, політичні сили сконструювали 4 міфи, що є дискурсивною основою режиму неоліберальної клептократії: міф «перехідної фази», міф «демократії», міф «двох Україн» та міф «інакшості», які лягли в основу збройного конфлікту. Наслідки економічних трансформацій для працівників розглянула у своїй доповіді Оксана Дутчак. Вона розповіла про умови та оплату роботи працівниць швейної індустрії для великих брендів в Україні, зазначила низький рівень мобілізації працівниць для захисту своїх прав та роль держави в закріпленні таких умов праці через надання субсидій для виробництва та створення залежності працівниць від соціального забезпечення. Загалом, в цій частині семінару було розглянуто вплив економічних та політичних трансформацій 1990-х років на різні сфери політичного, економічного та соціального життя в Україні та наголошено на тому, що встановлення капіталізму відбулось без вибудовування ринкових відносин, що продовжує фундаментально впливати на економічний розвиток та політичну динаміку України.
Особливе зацікавлення викликала панель про журналістику в часи війни, де Стефан Сіохан (різні ЗМІ, Франція) та Оксана Гриценко («Київ Пост», Україна) розповіли про виклики та випробовування, з якими вони зіткнулись, висвітлюючи події в Україні після Майдану. Зокрема, обоє журналістів говорили про складність правдиво відтворити події в середовищі «інформаційної війни» та про небезпеку простих пояснень та бінарних наративів. Оксана Гриценко також зазначила ненадійність інформації, отриманої від жителів військової зони, оскільки вони часто надають неточні/неправдиві свідчення через пережитий стрес, з остраху про наслідки свідчень або з метою навмисної дезінформації.
Стефан Сіохан зауважив складність упорядкованого розуміння ситуації в Україні через високу політичну турбулентність та співіснування різних ідеологічних поглядів в межах однієї групи (наприклад, в добровольчих батальйонах), додаткові випробування репортерів, пов’язані з умовами роботи. Серед них: швидкий темп розвитку подій та короткі терміни публікацій, тиск стати на бік однієї зі сторін конфлікту та певна цензура матеріалу зі сторони влади. Про останнє говорила Оксана Гриценко в контексті висвітлення неприємних деталей стосовно українських військ. Також, при обговоренні доступу до інформації та інформантів були обговорені гендерні аспекти роботи – сприйняття жінки кореспондентки як менш небезпечної, що полегшує доступ до певних місцевостей, але і менш професійної, робота якої сприймається не так серйозно. Учасники панелі розповіли про свої стратегії роботи в складних умовах – вибудовування довірливих відносин з інформантами, зображення подій через історії простих людей, гуманізація представників обох сторін конфлікту та дотримання етичних стандартів журналістики попри складнощі.
Про війну на Донбасі говорили й інші учасники семінару. Так, у своїй доповіді Олександр Мельник означив параметри протиурядових повстань в Східній Україні в період весни-літа 2014 року та політичний профіль різних озброєних формувань, їх взаємодію між собою, з цивільним населенням та російською владою. Олексадр Мельник зазначив, що заворушення в Східній Україні слід розглядати як антисистемний рух місцевого населення, який розвивався за великої підтримки російської влади та позаурядових акторів. В процесі протистояння російська влада трансформувала динаміку конфлікту з асиметричного децентралізованого протиурядового протистояння в більш-менш конвенційну війну, перейнявши ініціативу від місцевих бойовиків та збільшивши контроль над їх управлінням. При обговоренні розглянули питання визначення конвенційної війни, а також оцінки залучення російської влади безпосередньо в організацію повстань та їх перехід до озброєного протистояння. Інна Волосевич представила результати соціологічного опитування про політичні погляди на неконтрольованих українською владою територіях та розповіла про ставлення до реінтеграції в Україну. Під час дискусії було обговорено питання про надійність соціологічних опитувань в умовах ведення військових дій, а також необхідність доповнювати соцопитування якісними даними, які б давали краще уявлення про розуміння умов, за яких можливе повернення цих територія під контроль України.
Кілька досліджень стосувались діяльності проукраїнських формувань, української армії та волонтерської діяльності в контексті війни. Зокрема, Монтана Хантер проаналізував роль краудфандингу в створенні, розвитку та військових операціях добровольчих батальйонів, а також потенційну небезпеку, яку несе певна автономія добробатів від державних джерел фінансування та забезпечення. Серед них: використання добровольчих батальйонів для захисту приватних інтересів олігархів, участь добровольців в протиправних діях та порушеннях, ризики внутрішньої дестабілізації через неповну підпорядкованість батальйонів. У своїй доповіді Букквол підняв питання взаємодії між регулярними військами та добровольчими формуваннями, зазначивши, що основа такої взаємодії в Україні – довіра, а не санкції. Під час дискусії, було наголошено важливість періодизації діяльності добровольчих батальйонів у зв’язку з тим, що їх легальний статус впливав на інші чинники, наприклад, рівень довіри та залежність від недержавних джерел фінансування. У своїй доповіді Наталія Степанюк привернула увагу до менш видимих аспектів військового та гуманітарного волонтерства в Україні, оскільки волонтери не лише надають матеріальну допомогу військовим та переселенцям, але й активно долучаються до захисту їх прав, протидіючи правопорушенням на місцевому бюрократичному рівні та привертаючи увагу до зловживань військових високопосадовців, забезпечуючи безкоштовний доступ до медицини та лобіюючи зміни до законодавства тощо.
Під час цієї частини семінару дискутували про роль громадянського суспільства в війні та вживання цього визначення стосовно всіх груп, які сформувались для допомоги армії без розрізнення їх ідеологічних переконань. Повертаючись до подій на Майдані, Володимир Іщенко зазначив, що взаємодія між учасниками різних організацій та груп відбувається на нерівних умовах, які визначаються доступом до ресурсів, до формування порядку денного та прийняття рішень про подальші дії. Так, він наголосив на тому, що праворадикальні сили, попри їх незначну чисельність та подальшу низьку електоральну підтримку, мали великий вплив на розвиток подій на Майдані. Зокрема партія «Свобода» була активно залучена в мобілізацію та координацію протестів, в той час як «Правий сектор» перебрав ініціативу в конфронтації та боротьбі з урядом.
Окремий блок семінару був присвячений питанням історичної та культурної пам’яті та політиці мистецтва. Дарія Матінглі презентувала результати свого дослідження про Голодомор, зазначивши невідповідність наративів культурної пам’яті історичним реаліям. В той час як архівні матеріали свідчать, що рядовими виконавцями Голодомору часто були місцеві жителі, в культурній пам’яті та літературних текстах виконавці зображені як суспільні маргінали або «чужі». Аналізуючи Голодомор, Дарія Матінглі також представила типологію виконавців за мотивацією залученості, контекстуалізувала їх участь в історичному розрізі та окреслила роль держави та державної інфраструктури в уможливленні Голодомору. Історичну тематику продовжила Марта Гавришко, піднявши тему гендерно базованого насильства в ОУН та УПА. В доповіді було зазначено, що репресії проти жінок були пов’язані з певними видами дискурсів про фемінність, які домінували в підпіллі. А саме, жіноче тіло та сексуальність сприймалися як колективна власність нації, означення якій давали чоловіки-націоналісти. Невідповідність цим патріархальним репрезентаціям та супротив інструменталізації жіночого тіла жорстоко карали. Доповіді цієї секції зосередились на необхідності виходити за межі наративів героїзації чи тотальної віктимності для того, щоб зрозуміти уможливлення масового насильства загалом та досвід різних груп в його здійсненні чи переживанні зокрема.
Особливою подією на Данилів семінарі стала презентація книги Мейгіл Фаулер «Бомонд на краю імперії», де історикиня аналізує зародження радянської культурної інфраструктури у 1920-1930-х роках через діяльність театральних митців. Відслідковуючи колективну біографію групи молоді, вихідців з провінції, Мейгіл Фаулер показує їх перетворення в бомонд – митців та високопосадовців, які творили культуру в Москві. Ця культура була одночасно радянською та українською, зазначила дослідниця, оскільки відрізнялась етнічним партикуляризмом її творців та радянським пошуком способів міжетнічної взаємодії. Про сучасне мистецтво та політику говорила Марія Соневицька. Вона зазначила, що українська етномузика є особливо цікавим засобом дослідження того, як українські митці артикулюють бачення юридично-політичного, культурного та тілесного суверенітету та державності. На прикладі творчості Руслани дослідниця проаналізувала створення нових візій та інтерпретацій суверенітету через музику, музичні практики та популярність виконавців. Марія Соневицька відслідкувала, як концепція «дикості» в творчості Руслани еволюціонувала, відображаючи зміни в українській політиці з часу Помаранчевої революції з наголосом на етнічному націоналізмі («Дикі танці») до Майдану з наголосом на громадянській ідентичності («Дика енергія»). Обговорення політики та державотворення через мистецтво та окреслення взаємодії між митцями та владою було надзвичайно плідним та актуальним, зважаючи на активну роль українських співаків та митців в політичному житті країни.
Заключна частина семінару охопила реформи, проведені в Україні після Майдану. Анна Куткіна проаналізувала регіональну динаміку процесу декомунізації в Україні та усунення пам’яток комуністичного минулого, представивши результати свого етнографічного дослідження. Також обговорювались питання децентралізації (Ентоні Левітас), юридичних реформ (Марія Попова та Даніель Бірс), та підтримки радикальних реформ серед населення (Генрі Гейл). Науковці запропонували фаховий аналіз успішності проведення реформ, означили основні перепони та альтернативні можливості. Також, було проблематизовано недостатню концептуалізацію та розуміння сутності реформ (зокрема юридичних) і зазначено потребу детального вивчення наявного стану речей та існуючих інструментів для трансформацій. Аналізуючи процес децентралізації, наприклад, Ентоні Левітас пояснив, що Україна успадкувала децентралізовану фіскальну систему з Радянського союзу. Формально, Україна є найбільш «децентралізованою» країною Європи. Отож, проблема децентралзації є не суто фінансовою, а радше адміністративно-юридичною. Дослідник окреслив три основних недоліки субнаціонального управління в Україні: надзвичайно високий рівень юрисдикційної фрагментації на рівні сіл та громад (понад 10 тисяч місцевих правлінь на рівні села та громад), нечітко визначена структура управління в областях та районах, а також центральний контроль норм витрат. Загалом, науковці зазначили, що вивчення досвіду інших країн та аналіз України в компаративному контексті є корисним, адже може прояснити незрозумілі практичні та концептуальні аспекти реформування різних галузей.
Семінар завершився теплою заключною промовою Ендрю Даниліва, представника Данилів Фундації, підтримка якої уможливила проведення семінару. Пан Данилів подякував учасни(цям)кам семінару за плідні обговорення та за атмосферу інтелектуальної відкритості, дружби та підтримки, яка панувала на заході.
Усі презентації 13-го Данилів семінару доступні на веб-сайті.
Відстежувати новини, пов’язані з проведенням семінару та оголошення про конкурс робіт на наступний рік, можна на фейсбук сторінці семінару.
Більш детальну інформацію про діяльність Кафедри українських студій можна отримати на фейсбук сторінці Кафедри.
У публікації використані світлини, надані Авторкою.
____________________________
Наталія Степанюк – кандидатка політичних наук Оттавського університету та координаторка Кафедри українських студій при Оттавському університеті. Працює над дисертацію про формування волонтерських мереж в прифронтових регіонах під час війни на Донбасі та вплив волонтерської діяльності на національну, гендерну та громадянську ідентичність волонтерів. Сфера наукових інтересів включає демократизацію, громадянське суспільство, суспільні рухи, мілітаризацію суспільства, фемінізм.
