20–21 жовтня 2022 року відбулася Міжнародна наукова конференція. «Обличчя релігійності в Галичині. Стан і перспективи досліджень». Цей науковий форум організовано Інститутом історії Жешувського університету, Львівським музеєм історії релігії, Львівським національним університетом ім. Івана Франка та Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Через війну в Україні, яку розв’язала Російська Федерація, захід мав онлайн формат. Однак, як у Львові, так і в Жешуві деякі доповідачі зібралися у своїх установах (Інститут історії Жешувського університету та Львівський музей історії релігії), де була можливість узяти участь у спільних дискусіях.
Ідея провести таку конференцію з’явилася в листопаді 2021 року у Львові, під час семінару, організованого вже згаданим Інститутом українознавства й Інститутом релігієзнавства – філії Львівського музею історії релігії. До нього долучилися вчені із Жешува (д-р Агнешка Кавалець, д-р габ. Щепан Козак, д-р габ. Беата Лоренс) і Львова (к. і. н. Олександра Киричук, к. і. н. Ірина Орлевич, к. і. н. Наталія Колб, Володимир Гаюк, к. і. н. Павло Артимишин, Оксана Гладій та ін.). Протягом дискусії було висловлено пропозицію взятися за спільні студії теми релігійності Галичини. Момент оголошення цієї ініціативи збігся з нападом Росії на Україну. Спершу організатори конференції з польського боку мали багато сумнівів щодо доцільності проведення дослідницької роботи за таких драматичних обставин. Але, як зазначила А. Кавалець, сповнена героїзму та сили характеру позиція українських партнерів розвіяла ці сумніви. Прагнення до нормального життя та наукової діяльності, навіть у такі важкі часи, перемогло.
Конференція викликала зацікавлення і в польському, і в українському інтелектуальному середовищі. Було 45 доповідачів: з них 31 – із Польщі, які репрезентували численні міста країни (Ченстохова, Кельце, Краків, Катовиці, Познань, Тарнув, Жешув, Варшава), та 14 українців, переважно із Західної й Центральної України (Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Луцьк).
Наукове зібрання відкрили представники установ-партнерів: директор Інституту історії Жешувського університету, д-р габ., проф. Анджей Бонусяк, д. і. н., проф. Леонід Зашкільняк від Львівського університету та директор Музею історії релігії у Львові Орест Малиць. Відповідальними за організацію конференції були: д-р Агнешка Кавалець (із польської сторони) та к.і.н. Ірина Орлевич (з української). Тематика конференції виявилася надзвичайно розмаїтою й мала міждисциплінарний характер.
У пленарній частині відбулися загальні доповіді, підготовлені фахівцями різних галузей гуманітарної науки – істориками, географами, літературознавцями. Обговорення розпочав д-р габ., проф. Даміан Шимчак (Університет ім. А. Міцкевича в Познані), який висвітлив взаємозалежність і взаємовпливи політики та релігії в Галичині в добу автономії. Вчений виділив чимало продуктивних напрямків досліджень. Доцентка Олександра Киричук з Музею історії релігії у Львові проаналізувала сучасну українську історіографію релігійності Східної Галичини 1772–1918 рр. за сторінками видання «Історія релігій в Україні». У своєму виступі доповідачка не лише фахово оцінила сучасний стан релігієзнавства, а й окреслила найактуальніші проблеми цієї царини.
Дуже цікаву доповідь підготували три співавтори, які представляють Інститут географії й управління простором Яґеллонського університету та займаються географією релігії (д-р Ізабелла Солян, д-р Ельжбета Більська-Водецька, д-р Юстина Ліро). Їхніми спільними зусиллями було розкрито вплив Йосифінських реформ на функціонування релігійних паломницьких центрів у Галичині. Цю частину сесії завершив д-р габ., проф. Тадеуш Полхлопек, який розглянув питання релігії й національності через призму літературної спадщини епохи романтизму.
Далі обмін науковими думками відбувався в секціях, відповідно до задекларованої тематики.
Одна із секцій була присвячена релігійним громадам. Тут порушувалися найрізноманітніші аспекти цієї проблематики. Поширення атеїстичних ідей серед української молоді на межі ХІХ–ХХ ст. й боротьбу з цим явищем керівництва навчальних закладів та шкільної адміністрації Галичини обговорювала к. і. н. Олена Ганусин (Національний університет «Львівська політехніка»). Основні тенденції релігійного життя галицької молоді визначила к. і. н., доц. Наталія Мисак (Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича), сфокусувавши увагу на дисонантних процесах, які посилювали релігійну пасивність гімназистів і студентів (йшлося, зокрема, про прищеплення християнських цінностей через систему середньої освіти й водночас формалізм у дотриманні духовних практик, політизацію духовного життя, особливо в українському середовищі, розповсюдження атеїстичних поглядів). Охарактеризовано також релігійні спільноти на прикладі міст Подґуже (д-р Роберт Гавел, Краківський музей, філія музею Подгужа) та Свірж (к. і. н. Юлія Курдина, Національний університет «Львівська політехніка»). Тема єврейських релігійних громад у Галичині, всебічно відображена в доповідях д-рів Анни Пахович (Академія прикладних наук у Тарнові), Мирослава Лапота (Гуманітарно-науковий університет ім. Яна Длугоша в Ченстохові) Клаудіуша Свенцицького (Університет ім. А. Міцкевича в Познані) й Катажини Томас (Жешув), також викликала доволі значний резонанс.
Наступний тематичний блок охоплював релігійну проблематику в суспільно-політичному контексті. Д-р Томаш Кжижовський (Польська академія мистецтв і наук, Краків) зосередився на історії Колегії театинів у Львові (1665–1784), зупинившись на співпраці латинського, греко-католицького та вірмено-католицького духовенства. Кілька виступів стосувалися релігійного життя галицьких громад у різних умовах. Отець проф., д-р габ. Станіслав Набиванець (Жешувський університет) висвітлював особливості дисципліни священнослужителів латинського обряду в Перемишльській дієцезії; к. і. н., доц. Володимир Старка (Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка) – духовне життя сільського населення Східної Галичини в період Першої світової війни (1914–1918 рр.); к. і. н., ст. н. с. Ірина Орлевич (Інститут українознавства, Музей історії релігії у Львові) – організацію релігійного життя галицьких українців у Талергофському таборі (мовилося про виконання душпастирських обов’язків греко-католицькими священниками, релігійні настрої селянства й інтелігенції, проведення релігійних свят під час перебування в ув’язненні тощо). Д-р Адам Свйонтек (Яґеллонський університет) розповів про паломництва галичан до моравського Валеграду. Історик виокремив два аспекти цих паломництв – суто духовний і т. зв. слов’янофільський, тобто культурно-політичний. Про парафії Тернопільського округу в складі Луцької унійної єпархії 1809–1815 рр. доповідала к. і. н., доц. Оксана Карліна, (Волинський національний університет ім. Лесі Українки). Греко-католицькі священничі родини на зламі ХІХ–ХХ ст. потрапили в центр 
дослідницької уваги к. і. н. Наталії Колб (Інститут українознавства, Музей історії релігії у Львові). Релігійність і звичаї парафіян на прикладі села Кути над Черемошем описав д-р Францішек Василь (Польська академія мистецтв і наук, Центр досліджень вірменської культури в Польщі). Не обійшлося й без згадки про вірмен Львова у баченні одного з найвідоміших їхніх священнослужителів – архиєпископа Юзефа Теодоровича (к. і. н. Маріанна Мовна, Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника).
Окрема секція конференції була відведена для досліджень релігійності. Учасники інформували про різні історичні джерела та можливості їхнього використання для студій вказаної проблеми. Обговорювався, зокрема, джерельний потенціал заповітів (д-р, проф. Щепан Козак і мгр Вільям Лецик, Жешувський університет), листування (д-р, проф. Єжи Кузицький, Жешувський університет), щоденників (д-р Сабіна Рейман, Жешувський університет), церковних і священничих хронік (мгр Міхал Сова, Жешувський університет), звітів про діяльність доброчинних товариств (о. д-р Вацлав Умінський, Папський університет Івана Павла II, Краків; мгр Олександра Влодика, Жешувський університет).
Наступний тематичний блок «Церква та модернізаційні процеси» також був репрезентований кількома змістовними доповідями. Домінувало питання ролі греко-католицького духовенства в суспільному розвитку – соціальному, освітньому, науковому, культурному, національному (д-р Агнешка Кавалець (Жешувський університет); д. ф. н., проф. Ганна Дидик-Меуш (Інститут українознавства); к. і. н. Вікторія Волошенко (Національний транспортний університет, м. Київ)). Агнєшка Кавалєц простежила перехід І. Вагилевича на полонофільські позиції, вказавши як основну причину суспільні обставини. Ганна Дидик-Меуш підкреслила, що українське чернецтво початку ХХ ст. відігравало помітну роль у церковно-громадському житті, працюючи на релігійно-богословській літературній ниві, розвиваючи мову Української Церкви, її термінологію. У виступі Вікторії Волошенко показано участь українських інтелектуалів у підготовці релігійних видань для селянства Наддніпрянської України на межі ХІХ–ХХ ст.
Опис святкових звичаїв у Східній і Західній Галичині на матеріалі галицьких часописів подали д. і. н. Уляна Мовна (Інститут народознавства НАН України) та д-р Ельжбета Бесядецька (Жешувський університет). Цю тему було доповнено повідомленням про придорожні святині як вияв релігійності в окремих соціальних групах (д-р, проф. Томаш Карголь, Яґеллонський університет).
В останній частині конференції розглядалося питання релігійності з погляду історико-літературних та історіографічних досліджень. Висловлені міркування ґрунтувалися, серед іншого, на аналізі творчості Алоїза Фелінського (д-р габ., проф. Магдалена Патро-Куцаб, Жешувський університет), марійних пісень тернопільських єзуїтів (д-р габ., проф. Марек Налепа, Жешувський університет), сільського фольклору (д-р габ., проф. Анна Ямрожек-Сова, Жешувський університет). Під релігійним кутом зору вивчалися також праці відомих галицьких журналістів, політиків, громадських діячів та істориків. Наприклад, д-р габ., проф. Маріуш Новак (Кельцький університет) з’ясував релігійний світогляд Генрика Лісецького, представника краківських консерваторів; проф. Ігор Райківський – Володимира Терлецького, а д-р габ., проф. Йоанна Пісулінська (Жешувський університет) назвала досягнення проф. Яґеллонського університету Вінцентія Закжевського в галузі історії Церкви. Наприкінці роботи цього наукового форуму виступивк. і. н., доц. Олег Павлишин (Львівський університет), який коментував ідею реформування календаря Греко-католицької церкви та супутні суспільно-політичні дискусії в Галичині на зламі ХІХ–ХХ ст. Конференція завершилася дискусією, в якій було підведено підсумки обговорень, визначено напрямки подальших студій, озвучено сподівання на продовження розгляду цієї теми та публікацію результатів дослідження. Багато учасників високо оцінили міждисциплінарний характер конференції, яка об’єднала істориків, літературознавців, культурологів, географів та релігієзнавців. Дискусія між представниками різних сфер гуманітарної науки підтвердила, що методи, джерела, погляди й напрацювання, які використовуються в різних дисциплінах, можуть бути цінними для всебічного вивчення релігійності, а використання всього цього арсеналу може істотно розширити дослідницькі горизонти.
Для українських науковців, конференція стала не лише цікавою науковою подією, а й виявом солідарності з боку польських колег у складний для України час.
Сподіваємося, що ця конференція стане початком довготривалого проєкту, який уможливить глибоке осмислення маловивчених сторінок історії Галичини австрійського періоду, а місцем наступної зустрічі науковців двох країн буде Львів.
Аґнєшка Кавалєц – історикиня, доктор гуманітарних наук у галузі історії, ад’юнкт кафедри історії ХІХ століття Інституту історії Жешувського університету, заступник директора Інституту історії Жешівського університету, заступник редактора журналу «Галіція». Дослідження та матеріали». Наукові інтереси: історія Польщі ХІХ ст., зокрема: історія культури, науки, інтелектуальна історія, біографія, історія Галичини 1772-1918. Автор книги «Францішек Сярчинські. Життя і діяльність» (Національний інститут імені Оссолінського, Вроцлав, Варшава, Краків 2007) та понад 50 наукових публікацій, співредактор кількох колективних праць. Живе і працює в Жешуві.
Ірина Орлевич – історикиня, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця, завідувачка відділу нової історії України Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України, наукова співробітниця Інституту релігієзнавства – філії Львівського музею історії релігії. Серед наукових зацікавлень: ідеологія та інституційний розвиток українського національного руху в Галичині наприкінці XVІІІ – у першій половині ХХ ст. Авторка книги “Ставропігійський інститут у Львові (кінець XVІІІ – 60-і рр. ХІХ ст.)” (Львів: Логос, 2000) та понад 100 наукових публікацій, співредактор кількох колективних праць, низки наукових статей. Живе і працює у Львові.
