VI Літня школа зі студій Голокосту

5–12 липня 2021 року відбувалася VI Літня школа зі студій Голокосту, організована Центром перспективних досліджень Голокосту імені Джека, Джозефа і Мортона Манделів Меморіального музею Голокосту США у співпраці з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Українським центром вивчення історії Голокосту. Її проведення стало можливим завдяки сприянню та підтримці Меморіальної Ініціативи з вивчення українських євреїв імені Петра та Башеви Польських. У зв’язку з пандемією цьогорічна Школа проходила в режимі онлайн. Робочі мови – українська та англійська.

Робота Школи відбувається щорічно, починаючи із 2016 року. До участі запрошують викладачів університетів, які викладають або планують викладати курси з єврейської історії та студій Голокосту в Україні, магістрантів, аспірантів та молодих вчених, які займаються чи планують займатися дослідженням означених вище тем.

Програму Школи формують два ключових складники: лекції авторитетних учених, які досліджують різні аспекти історії Голокосту, та презентації-обговорення нових навчальних курсів, що викладатимуться в університетах України. Під час першої презентації цьогорічної Школи співробітниця Меморіального музею Голокосту США Наталя Лазар говорила про вступну проблематику до студій Голокосту (історіографічні тенденції, ключові тренди дослідження та викладання історії Голокосту тощо). Вона також ознайомила учасників із можливостями стажування у Меморіальному музеї та в межах інших міжнародних програм.

Літня школа є інтердисциплінарною: у її роботі беруть участь не лише історики, а й літературознавці, релігієзнавці, соціологи, мистецтвознавці, правознавці та ін.  Отож лекційні виклади стосувалися різних аспектів та підходів до вивчення Голокосту.

Гендерний вимір останнього було висвітлено під час двох презентацій Марти Гавришко (Інститут ім. І. Крип’якевича НАН України). Дослідниця ознайомила слухачів Школи з особливостями гендерних студій Голокосту та окреслила загальну історію й перспективи цього напряму досліджень. Під час другого заняття Марта Гавришко презентувала програму майбутнього курсу для студентів. Останній присвячено таким питанням, як: гендерні аспекти повсякденного життя в ґетто, таборах і сховках; батьківство та материнство під час Голокосту; сексуальне насильство; переслідування за гомосексуальність; гендерні особливості порятунку тощо.

Три лекції Джона-Пола Химки (університет Альберти) були присвячені дискусійним питанням, що стосуються перебігу Голокосту в Україні, зокрема колаборації, порятунку євреїв та ролі в організації злочину загонів місцевої допоміжної поліції (лектор детально окреслив особливості формування цих загонів та розмаїття мотивацій щодо перебування в них). Презентації було побудовано таким чином, щоб спровокувати жваві дискусії та обговорення найгостріших тем, зокрема Джон-Пол Химка залишив майже відкритим питання про мотивації порятунку євреїв українцями та зауважив на проблематичності дослідження діяльності й складу місцевої поліції.

Представник Українського центру вивчення історії Голокосту Михайло Тяглий присвятив свої лекції висвітленню особливостей геноциду ромів. У презентаціях він звернув увагу на проблеми картографування території їх загибелі та формування культури пам’яті про ці події у повоєнний час. Ілюструючи утвердження та формування пам’яті про геноцид ромів у повоєнні роки, історик використав добірки газетних матеріалів, художню літературу, кіноматеріали. Михайло Тяглий акцентував увагу на тому, що чимало жителів Центральної Європи хоча й визнають, що роми є носіями постгеноцидної травми, однак не сприймають її як свою власну через особливе ставлення до ромів як до «іншого», «не такого цивілізованого» народу.

Проблематика повсякденного життя і виживання євреїв під час Голокосту фігурувала в лекції Софії Грачової (Меморіальний музей Голокосту США). Дослідниця зосередилася на таких важливих соціальних аспектах історії Голокосту, як харчування в ґетто й таборах Галичини та Волині, а також на тому, як мета продовольчої політики окупаційної влади щодо євреїв поєднувалася з геноцидом та з чого формувалося меню останніх (приблизне уявлення про нього ми можемо отримати зі спогадів свідків).

Лекцію Петра Долганова  (Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти) було присвячено темі економічних чинників поведінки місцевого населення на Волині під час Голокосту. Він звернув увагу на те, як грабунки єврейських будинків місцевим населенням наприкінці червня – на початку липня 1941 року неабияк зменшували шанси жертв на виживання. Залишаючись без цінних речей та одягу, євреї не мали можливості вимінювати чи купувати собі їжу або ж платити сусідам за переховування. У виступі Петра Долганова також було висвітлено різні моделі економічної співпраці (переважно корисливої та вкрай рідко – безкорисливої) й обмінів між євреями та їхніми «сусідами», адже деякі з них виявилися рятівними для жертв Голокосту, інші ж навпаки – губителями.

Даллас Міхельбахер (Меморіальний музей Голокосту США) окреслив тему примусової праці євреїв у Румунії впродовж 1940–1944 років. Він охарактеризував загальні особливості перебігу Голокосту в Румунії, зокрема на теренах Трансністрії, відзначив недостатню вивченість теми примусової праці цивільних та військовополонених українців на території окупованої України, а також окреслив сфери подальших досліджень.

У виступі Елізабет Ентоні (Меморіальний музей Голокосту США) йшлося про віденських євреїв, які після Голокосту вирішили повернутися додому, та проблеми їхньої інтеграції в нове суспільство. Зокрема, вона акцентувала увагу на тому, як мешканці Відня сприймали тих нечисленних євреїв (усього 6 тис. осіб порівняно зі 185 тис. напередодні війни), які залишилися в місті, та окреслила низку проблем, з якими зіткнулися ті, хто повернувся додому. Особливо важливим у її дослідженні стало відкриття нової, окремішньої міської ідентичності «віденця».

Анна Вепрінська з університету Торонто презентувала цілковито новий і дещо несподіваний підхід до роботи з очевидцями подій Голокосту та тими, хто пережив його. Цей підхід ґрунтується на емпатії. Першу презентацію було присвячено огляду методології та власному досвіду роботи дослідниці: уважне прочитання і прослуховування поезії, яку зачитували свідки в межах низки аудіовізуальних інтерв’ю (Visual History Archive), та спроби писати у відповідь на переглянуті записи. Друга презентація була побудована навколо критично важливих і складних питань, що стосувалися того, як викладати студентам теми, які можуть їх травмувати, та як працювати з емоціями молодих людей, не знецінюючи важливість останніх. Ключовим для цієї лекції стало поняття «вторинна травматизація», тобто емпатичне співпереживання людям, які перенесли глибоку психологічну травму, що змушує слухача / глядача / читача відчути на собі симптоми цієї травми, хоча вони безпосередньо травмованими й не були. Анна Вепрінська акцентувала увагу на важливості знання про вторинну травматизацію та уважності до емоційного стану студентів. Вона також запропонувала авторські методи й підходи до роботи в групах, які аналізують ці болючі теми.

У межах цьогорічної Школи також відбулися лекція-презентація та обговорення нової праці Венді Лауер «The Ravine: A Family, A Photograph, A Holocaust Massacre Revealed». Сюжет книги побудовано навколо історії однієї фотографії, на якій зображено момент вбивства матері-єврейки з маленькою дитиною, що сталося в жовтні 1941 р. у м. Миропіль на Житомирщині. У своїй праці Венді Лауер спробувала відшукати відповіді на чимало запитань, які виникають від споглядання цього знімка: кого на ньому зображено, хто ці люди і яка їхня роль, чому вони роблять те, що роблять, і зрештою – хто й навіщо задокументував цю жахливу сцену. Після презентації книги учасники Школи мали можливість задати авторці запитання та подискутувати з нею про ті моменти її праці, які їх зацікавили.

Другою важливою частиною Літньої школи стали презентації навчальних курсів, які викладаються чи будуть викладатися в університетах України. Окрім Марти Гавришко, про яку ми вже згадували вище, програми своїх курсів презентували також Сніжана Нестерук (Рівненський державний гуманітарний університет), Анна Марія Басаурі Зюзіна (Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова), Роман Любавський (Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна) та Євген Захарченко (Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна).

Курс Сніжани Нестерук, метою якого є огляд і обговорення єврейської тематики у світовій літературі, охоплює таку проблематику: формування ідентичності євреїв Середньовічної Європи, літературні проєкції его-документів (на прикладі «Сховища» Анни Франк, щоденників Етті Гіллесум, «Війни Клари» Клари Крамер, «Чи це людина?» Прімо Леві та «Періодичної системи» Асії Раберман); традиції та новаторство у презентації авторського «Я» та наративні структури. Анна Марія Басаурі Зюзіна представила курс «Релігія та Голокост в Україні», в якому запропонувала на розгляд такі теми, як «Юдаїзм під час Голокосту» та «Релігійна мотивація порятунку євреїв». Курс Романа Любавського, що розрахований на студентів-магістрантів першого року навчання, присвячено політичному та соціокультурному вимірам життя євреїв в УРСР.  Він охоплює низку проблем – від дискусії про монокультурну / полікультурну візію історії України до питання розвитку єврейської культури на її теренах, а також зосереджує увагу на розгляді різних аспектів історії Голокосту в Україні та збереженні пам’яті про нього, як-от утілення геноцидної політики, меморіалізація, державний антисемітизм, українці-Праведники тощо. Окремі теми курсу присвячено єврейському питанню під час Української революції 1917–1921 рр., становищу євреїв в УРСР у 1920–1930 рр. та теоретичним підходам до вивчення історії Голокосту в Україні. Курс також передбачає роботу студентів із радянською художньою літературу та меморіальною культурою сучасної України. На останньому частково зосереджено й курс Євгена Захарченка, який автор присвятив політиці пам’яті й репрезентації Голокосту в Україні та Європі. Програма цього курсу передбачає огляд особливостей меморіалізації жертв Голокосту, методології її досліджень та комеморації. Зокрема, розглядатимуться теми війн пам’яті, порівняння політики пам’яті в Україні та ЄС і зображення подій у медіа, кіно- та фотомистецтві, живописі, графіці, скульптурі.

Особлива цінність презентацій програм курсів полягає в їхньому жвавому обговоренні та дискусіях навколо найважливіших тем, взаємному обміні досвідом між викладачами й фахівцями та консультаціях стосовно профільної літератури, джерел і методології викладання.

Літня школа зі студій Голокосту є безцінною платформою для знайомства й спілкування між фахівцями та дослідниками, які цікавляться цією тематикою, та є джерелом відкриття нових напрямів і підходів до вивчення геноцидів.  До участі в роботі Школи щороку запрошують усіх зацікавлених осіб. Для цього на сайті Меморіального музею Голокосту США потрібно подати заявку та пройти конкурсний відбір. Усі учасники після завершення роботи Школи отримують відповідні сертифікати. Хотілося б висловити велику подяку Наталі Лазар за організацію Літньої школи, укладання програми, перманентну доступність для консультацій та готовність постійно допомагати всім учасникам.

Огляд підготовлено спеціально для сайту «Україна Модерна». Публікується вперше. Будь-яке відтворення тексту (повністю чи частково) можливе лише за згоди авторки та редакції сайту «Україна Модерна». ©Уляна Кирчів.

У публікації використано світлини з відкритих джерел.

Проєкт виходить за підтримки канадської неурядової організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE).

Уляна Кирчів – історикиня, аспірантка Українського Католицького Університету. Працює над дисертацією, що присвячена інтелектуальній біографії Пьотра Равича (1919–1982). Сфера наукових зацікавлень: біографістика, інтелектуальна історія ХХ століття, література, присвячена Голокосту, українсько-єврейські взаємини. Живе та працює у Львові.

 Цілковиту відповідальність за точність наведених у публікаціях фактів та коректність цитат несуть автори текстів.

Усі публікації рубрики