Мартін-Олександр Кислий

То ж чи має депортація-вигнання (Sürgünlik), а точніше колоніальне панування Росії над Кримом, завершення? Якщо ще зовсім нещодавно здавалося, що верхню хронологічну межу можна помацати, відчути як жовтий кримський черепашник на доторк, то зараз риторика та практики окупанта вкотре нагадують нам про незавершене минуле. 

На жаль, задекларованій у Конституції розбудові національної демократичної республіки не судилося справдитися через більшовистський терор в Криму. Поза тим, здобуток Курултаю не минув безслідно. Короткий, але яскравий період національного відродження зберіг історичну тяглість державотворення кримських татар.

Висловлене у вересні 2024 року Радославом Сікорським твердження про те, що Крим символічно важливий для Росії, і особливо для Путіна, але стратегічно важливий для України, може виявитися гіркою правдою, якщо ми не зможемо аргументовано довести чому «Крим — це Україна».

У період з 1991 по 2014 рік День АРК відзначався лише в Криму, а після окупації пів острову РФ набув символічного значення як «підготовка до входження у склад Росії».

Представники Глобального Півдня визначають неоколоніалізм як опосередковану чи гібридну колонізацію. Однак, російська агресія проти України демонструє їм крихкість світового порядку і змушує задуматися про реальні небезпеки. Показовим тут є досвід Ічкерії, окупація якої підштовхнула росію до нових експансій. Звідси заклики до «транснаціональної співпраці проти імперіалізму», «об’єднанню колишніх колоній» та інші партнерські форми взаємодії.

Ми звикли апелювати до концепту колективної пам’яті, що поширюється на декілька поколінь та є спадковою. Однак, кожне покоління, спираючись на власний досвід та ключові історичні події, може за певних соціальних та політичних обставин бути окремою «спільнотою пам’яті». Тут немає місця вибірковій амнезії: знання історії не означає переймання ставлення попередніх поколінь

Після підриву ГЕС активізувалися не тільки професійні копачі, але й ті місцеві які сподіваються на вдалу знахідку. Загрозу становить не тільки поповнення приватних колекцій та можливий продаж знахідок за межі України, але й знищення пам’яток. Адже для археологічної науки висмикнуті з контексту горщик, монета чи фібула означають смерть пам’ятки.