Складна і чутлива тема ставлення Андрея Шептицького до Голокосту вимагає від дослідника ґрунтовних знань історичного контексту, історіографії питання та досвіду фахової роботи з різними видами джерел. Однак деякі автори, в гонитві за сенсаційністю, забувають про засади наукової праці. У публікаціях на сайті ‘Історична правда’ Іван Матковський переконує читачів, що він
Статті
Останнє опубліковане на сайті
Перша світова війна вплинула на всі без винятку сфери життя населення Галичини – незалежно від віросповідання й національного походження. Релігійне життя не припинилось, однак Церква (римо-католицька й греко-католицька) мусила прилаштовуватись до нових умов воєнного часу. Це й відображено в історичних джерелах, що зберігаються в українських та закордонних архівосховищах. І якщо
«Україна модерна» продовжує знайомити з життєписами найцікавіших дослідників історії. Цього разу героєм рубрики став Вадим Кудь. На Волині його звуть «легендою історичного факультету» СНУ ім. Лесі Українки. До Луцька від прибув у 1947 році разом із військовою частиною, де служив танкістом. Він виріс і «зустрів» Другу світову в рідній йому
Чому запроваджені МОН вимоги та стандарти перевертають українську науку з ніг на голову та сприяють подальшій імітації наукового процесу? Чи можливе скасування «держпланів» щодо наукового доробку, припинення уравніловки та вимірювання доробку представників різних наукових галузей під одну лінійку? Коли науковці отримають право вибору щодо того, як вони мають підтверджувати якість
Які проблеми стоять перед українським суспільством та інтелектуалами на шляху творення «Третьої України» – із суспільством «відкритого доступу», перебуванням на напів периферії – не периферії! – економічної Світ-Системи та громадськістю, спроможною до «роботи з культурою» й обговорення травматичної пам’яти? Пропоную читачам свою колонку, яка є відповіддю на колонку Владислава Гриневича
Це дослідження переносить читача у ХІХ століття, висвітлюючи дискусії про перенесення сумнозвісної львівської тюрми Бриґідки в інше місце, які розпочалися ще у 1870-х роках. Саме тоді виявилося, що сама фізична структура колишнього монастиря не дозволяє владним органам пристосувати його таким чином, щоб забезпечити гідний спосіб ув’язнення. На початку ХХ ст.
Напередодні 30-ліття незалежності актуальним стає питання: наскільки успішно вдалося Україні подолати наслідки тоталітаризму? Чи стрімке формування громадянського суспільства в горнилі антиколоніальної Революції Гідності пришвидшить ці процеси? Як на деколонізацію свідомості впливають гібридні ідентичності різних груп громадян? Якими є/повинні бути основні українські національні міфи-символи, що лежать в основі історичної пам’яті? Якими
Завершуючи свої «сеанси читання» загалом та «експериментальні» міркування про російське націєтворення початку ХХ століття зокрема, пропоную розглянути «російський проєкт вірнопідданої нації» від консервативно-охоронних сил та імперського уряду. Для ілюстрації обрав трактат Павла Ковалевського «Націоналізм і національне виховання в Росії». Цей сюжет демонструє як партійну розмаїтість, так і засадничі суперечності російського
Шістдесятники завжди сподівалися, що хтось із радянської політичної верхівки стане на їхній бік. Багато хто вірив, що це буде Петро Шелест. Та чи міг він стати справжнім провідником культурного та національного відродження? Чи був його український патріотизм обмежений вірністю комуністичній партії? Чому шістдесятництво не переросло у політичну партію, здатну безпосередньо
«Україна модерна» запросила до розмови Леоніда Зашкільняка, найбільш знакового дослідника польської історії та історіографії. Професор відверто розповідає про складну родинну історію, бурхливе і плідне студентське життя, роботу на історичному факультеті Львівського університету. Описує досвід багатьох наукових подорожей та ділиться спостереженнями про визначні моменти для Львівського університету. Розмова багата на рефлексії
Вітаємо!
[mc4wp_form id="249"]
