Книга берлінського історика Олександра Гогуна, що вийшла у Лейпцигу, стала науково-просвітницьким проривом у розумінні сталінізму і совєтської історії повоєнного часу. Численні розрізненні факти – штучного голоду 1946-1947 рр., блокада Берліну 1948 року, антисемітська кампанія проти “безродних космополітів” і війна у Кореї – у монографії Гогуна упорядковані і пояснені.
За традицією західних академічних видань, головна теза роботи винесена автором у заголовок, одразу дає зрозуміти на що буде спрямована увага читачів книги “Продуманий кінець світу. Як Сталін готував Третю світову”. Вочевидь, робота на таку гостру, широку і важливу тему має викликати широке зацікавлення у читацької авдиторії.
Історія написання автором книги про період пізнього сталінізму тягне на трилер, адже влада Російської Федерації дуже б не хотіла, щоб монографія побачила світ. Під час збору матеріалів для книги автор отримував погрози і навіть вимушений був звернутися до німецької прокуратури та поліції, яка затримала зловмисника, ймовірного агента ФСБ, у Бундесархіві і після “виховної бесіди” випустили.
Після, анонімний “благодійник” надсилав поштою автору товари, які той не замовляв, наприклад, металевий браслет, як, натяк на кайданки. Олександр Гогун знову звернувся до поліції, і надсилання подарунків припинилося. Коли я дізнався про це, то згадав історію відомої журналістки Анастасії Кириленко, яка проживає у Франції і займається розслідуванням зв’язків російської мафії і Луб’янки, їй надіслали сокиру, яку вона не замовляла.
Коли О. Гогун виступав у Відні з доповіддю про український націоналізм, оперативники ФСБ намагалися завербувати його, але ця спроба провалилася.
Історик опублікував всі подробиці цього переслідування і тиску, тоді зловмисники з ФСБ зламали пошту фонда і виклали в інтернет конфіденційну переписку автора з установою.
В роботу дослідника були залучені державні установи, такі як Росархів і Міністерство закордонних справ РФ, які без жодних формально-юридичних підстав і всупереч існуючого російського законодавства закрили автору доступ до Російського державного архіву літератури і мистецтв. Запит Олександра Гогуна стосувався спогадів совєтського письменника і пропагандиста Іллі Еренбурга про події 80-річної давнини, а саме про ті, які вже були опубліковані.
Попри всі перепони, з-під пера автора вийшла розповідь, яка захоплює, заворожує і жахає одночасно: сторінка за сторінкою розкривається підступний план Сталіна про загарбання світу, план продуманий, холоднокровний і, в той же час, ризиковий. В часи, коли провідні світові держави уже володіли ядерною, біологічною і хімічною зброєю, створювали термоядерні заряди, повномасштабна мясорубка загрожувала людству самознищенням. Вже тоді набирала обертів екологічна криза, тому наступна серія вибухів, потужніших за ядерні удари по Хіросімі в десятки разів, могла призвести до загибелі земної цивілізації, але Сталін готовий був йти ва-банк. Старий та хворий, але при цьому тверезо мислячий вождь вважав, що може поставити своє життя на кон, кінець якого вже не за горами.
Монографія ґрунтується на великому обсягу джерел різними мовами. При цьому, для написання роботи, були залучені документи 36 архівів Росії, України, США і інших країн, а також значна кількість публікацій – збірники документів і аналітичних робіт колег.
Автор розшукав онука Сталіна і отримав від нього свідчення, які стали корисними у дослідженні. В книзі автор дякує двом блискучим спеціалістам по сталінізму – Олегу Хлевнюку і Микиті Петрову, завдяки яким були відкритті цінні архівні знахідки. Таким чином, у монографії з посиланнями на архівні описи і справи наводяться факти, за якими полювала чимала кількість науковців з різних країн в останні три з половиною десятиліття. А саме – про золотий запас СРСР в 1945-1953 рр. Навіть в умовах страшного голоду 1946-1947 рр. скарбниця Сталіна планово поповнювалася, і наприкінець його життя її вміст досяг рекордного рівня совєтської і постсовєтської Росії.
Вражає географія дослідження: від арктичних льодовиків берегів Канади і Гренландії до джунглів В’єтнаму. У підсумку, робота вийшла новаторською і змістовною.
Олександр Гогун ось уже як тринадцять років не з’являється на території Росії в цілях безпеки, але йому вдалося зібрати і описати вражаючі факти з архівів Москви, Петербургу, Гатчини, Красногорська, Хабаровська.
До сьогодні був невідомим випадок оперативного використання зброї масового ураження – хімічне бомбардування моджахедов Джунаід-Хана, який очолював Хівінське ханство у 1918-1929 рр. Після захоплення Хіви совєтськими військами Джунаід-Хан перебрався до Ірану, звідки здійснював постійні атаки на СРСР. Так, у 1928 році під час однієї з чергових вилазок група моджахедів зазнала авіаудару з використанням хімічної зброї, до речі, до якої був причетний відомий совєтський військовий керівник Михайло Тухачевський, який душив газами селян Тамбовської губернії, що повставали проти совєцької влади, ще у 1921 році.
В своїй книзі автор наводить цей факт з Центральної Азії дуже доречно, адже Сталін був готовий застосовувати хімічну зброю навіть по власній території, проти власного народу, тому щодо використання смертоносних совєцьких винаходів проти західних імперіалістів він би не задумувався. Совєцький вождь послідовно руками своїх підлеглих, союзників і попутників втілював свій диявольський задум, кінцевим результатом якого мало стати падіння США.
Сталіну було плювати на свій народ, навіть на своїх власних дітей, відомо, що до смерті одного він був причетний, а іншим зламав життя. Більше за все він любив владу і поступове перетворення свого населення на рабів, а потім і всього людства, що, з часом, стало його суттю, стало змістом його буття і правління. Фінальним акордом “многоходовочкі” довжиною в життя, під час якої вождю вдавалося перехитрити всіх і вся, стала ліквідація самого тирана, своїми ж товаришами по партії, які не бажали ризикувати і спасали себе. Їх обманути не вдалося.
Монографія написана легкою, живою і зрозумілою мовою, значну частину фрагментів історик раніше опублікував на сайті радіо “Свобода” у вигляді науково-публіцистичних статей, вони користувалися великою популярністю, мали значні перегляди, вищі ніж гострі теми дня.
Олександр Гогун спонукає нас замислитися про сучасну кремлівську владу, яка вилізла зі сталінської шинелі, яка оспівує і прославляє тирана. Сучасні російські погрози скоріше за все є блефом, який має свій розрахунок, але дії Путіна і його оточення не менш деструктивні і руйнівні, ніж плани і політика Сталіна. Адже глобальне потепління і забруднення довкілля можливо вже подолало ту червону лінію неповернення, або стрімко до неї наближається. Кремль війнами в Україні, Африці, Азії, підтримкою кровопролиття і міжнародного тероризму, розкачує човен людства, який і так ходить ходуном. Замість загальної згуртованості, терпимості та взаємодопомоги у вирішенні глобальних проблем людства, чисельна орда луб’янських троллей сіє розбрат і розпалює взаємну ворожнечу серед народів і держав, таким чином відволікає увагу від Росії, головного джерела дестабілізації. А російська дипломатія, під мантру багатополярності і деескалації, настирливо проводить лінію «divide et impera».
На жаль, політика колективного Заходу щодо Кремля після прочитання книги виглядає як наступ на одні й ті ж самі граблі протягом століття. Рузвельт і Трумен, Черчиль і Еттлі, хронічно недооцінювали загрозу від СРСР і тому або піддавалися сталінському натиску, або розпиляли свої зусилля проти нього. Вони тиснули на кінчики щупальців червоного спрута, а ніяк не на голову агресора. Один з найяскравіших прикладів такого подвійного ставлення Туманного Альбіону до комунізму – період початку 1950-х. Поки англійський контингент в складі військ ООН давав відсіч полчищам Мао на Корейському півострові, британські підприємці з дозволу влади вели жваву торгівлю з КНР, через яку західні товари потрапляли і до СРСР. Залишається сподіватися, що монографія Олександра Гогуна буде перекладена і видана іншими мовами, а саме українською і англійською. Дослідження історика особливо актуальне саме сьогодні, коли гримлять пушки, музи зобов’язані громихати!
Купити книгу можна за посиланням
