В історії Львова як столиці провінції Галичини і Володимирії (1772-1848 рр.) є особлива сторінка, пов’язана зі становленням музичної культури міста. Ця сторінка стосується перебування у Львові Франца-Ксавера Моцарта та діяльності організованого ним першого в місті публічного музичного товариства для аматорів співу – “Хору Святої Цецилії”. Діяльність Моцарта-сина у Львові, штрихи його біографії, його внесок у розвиток концертної музичної діяльності в місті неодноразово висвітлювався у дослідженнях різних авторів ( Д. Колбіна, І.Роскау-Ридель, Л.Мазепи, Є.Гота, В.Гуммеля, Л.Кияновської, Л.Мельник та ін.) [1].
У фокусі цього дослідження – одна із найромантичніших львівських пар першої половини ХІХ ст.: Франц Ксавер Моцарт та Йозефіна Бароні фон Кавалькабо, через призму їх життя, стосунків із найближчими людьми, їхнього кохання… Джерельною основою цієї розвідки, на відміну від інших публікацій, стали візуальні (малярські і графічні) джерела, доповнені документальними свідченнями [2]. І якщо життєпис і творчість Франца Ксавера вивчені досить ґрунтовно, то постать Йозефіни Бароні фон Кавалькабо, яка була його музою, залишалася на маргінесі уваги істориків [3]. Найбільш інтригуючим залишалося питання: як виглядала жінка, яка була єдиним коханням Моцарта? Спробуймо проаналізувати віднайдені візуальні джерела та запропонувати нові гіпотези.
Музичне життя і родина Бароні фон Кавалькабо
Після приєднання Галичини до монархії Габсбургів Львів пережив чимало змін і перетворень, не оминули вони і мистецьке середовище. Оскільки після патенту 1783 р. [4] до Львова почали активно прибувати австрійські урядники та члени їхніх родин, представники вільних професій, у місті з’явилися нові кола поціновувачів мистецтва, формувався попит на нові форми мистецького життя [5].
Важливим урядовим кроком з урізноманітнення музичного життя Львова стало заснування в 1792 р. Цісарсько-королівського німецького театру, керівником якого став віденський драматург Франц Краттер, а капельмейстером в 1792-1798 рр. був знаменитий музикант і педагог Йозеф Ельснер. Початком музичного товариства філармонійного зразка можна вважати “Музичну Академію”, засновану Й. Ельснером для концертної практики, силами якої виконували камерні і симфонічні твори. Наприклад, дослідник Є.Гьот згадував про щотижневі п’ятничні виступи цієї Академії в 1796 р. [6].
Окрім професійних музикантів, Львів мав досить численну групу добре підготовлених аматорів-виконавців і вокалістів, поширеною була практика залучення аматорів до публічних виступів: до прикладу, відомо про виконання музикантами і солістами львівського музичного театру спільно із аматорами ораторії Й.Гайдна «Чотири пори року» в міській Редутовій залі в 1803р. Особливі літні концерти симфонічної музики відбувалися в 1812-1814 рр. силами музикантів театрального оркестру, які виконували симфонічні твори за участі солістів [7]. Музичні вечори меншого масштабу відбувалися і приватно, в будинках місцевої аристократії: на таких вечорах грали на фортепіано, скрипці, виконували вокальні партії.
Одним з міських осередків музикування в перші десятиліття ХІХ ст. у Львові став дім губернського радника Бароні фон Кавалькабо. Аристократична вдача і амбіції щодо протегування мистецтвам в родині радника, у поєднанні із захопленням музикою зробили дім Кавалькабо [8] своєрідним музичним салоном. Саме сюди доля привела і Франца Ксавера Моцарта після його переїзду до Львова в 1813 р.[9]. Можна сказати, що саме родина Кавалькабо відіграла вирішальну роль у житті Моцарта-сина і залишила помітний слід в історії львівського музичного середовища. Тому варто пильніше придивитися до біографій членів цієї родини.
Граф Людвіг Каетан Бароні фон Кавалькабо (Luigi Kaetano Baroni von Cavalkabо, 1758-1847) був представником південно-тірольського аристократичного роду із регіону Трент. Він прибув до Львова орієнтовно наприкінці ХVІІІ ст. в рамках австрійської політики колонізації Галичини [10]. Його дружиною (імовірно вже у Львові) стала молодша на 23 роки Йозефіна ді Кастільйоні (1787-1860) (Maria Josephine/Giuseppinе von di Castiglioni), представниця давнього і впливового північно-італійського графського роду. Відомості про Йозефіну дуже уривчасті, деякі джерела припускають, що вона могла бути донькою графа Йогана ді Кастільйоні, який також представляв австрійську адміністрацію у Львові [11]. За свідченнями сучасників відомо, що Йозефіна була обдарованою співачкою, музиканткою та акторкою (хоча невідомо про її освіту)[12]. У подружжя було троє дітей – доньки Лаура (1810-1892; одружена в 1829 р. із графом Константи Габріелем Потоцьким) [13] і Юлія (1813-1887 рр., в першому шлюбі – фон Вебенау) [14] та син Адольф (р.ж. невідомі) [15].
З уривчастих свідчень сучасників вимальовується така картина: з одного боку, губернський радник всіляко підтримував бажання дружини протегувати музичному середовищу міста, брати участь у різних благодійних імпрезах; з іншого – творчий потенціал Йозефіни (її музичні й акторські здібності вкупі із аристократичним шармом і красою), не отримавши реалізації на професійній сцені, розкривався у більш камерному товаристві [16]. Відвідувачами цього камерного салону були родини іноземців-урядників Львова та представники місцевої польської знаті й українського вищого духовенства, актори і співаки театру. Один із учасників таких п’ятничних музичних вечорів у помешканні Бароні, розпорядник лотереї Йозеф фон Спаун (Spaun), який перебував у Львові в 1825 р., залишив такі спогади: “Пані дому (Йозефіна) була дуже люб’язна до всіх присутніх, блискуче виконувала різні твори, мала чудовий голос; а молодша донька (Юлія) віртуозно грала на фортепіано… Моцарт диригував і дбав про вибір класичних творів” [17]. В той час Моцарт був учителем і самої Йозефіни, і її молодшої доньки.
Перш ніж окреслювати “образотворче тло” стосунків Йозефіни і Моцарта впродовж їх практично нерозлучного 25-річного проживання у Львові (а загалом їх стосунки протривали 31 рік), варто нагадати обставини появи і перебування Моцарта-молодшого в Галичині і Львові.
Мальовані сторінки біографії
Отже, Франц-Ксавер Моцарт (1791-1844) з’явився в Галичині в 1808 р. як приватний вчитель музики: спершу в маєтку графа Віктора Ігнаци Баворовського (гербу Прус) у Підкамені (поблизу Рогатина)[18]. Його найняли вчителем музики для графської доньки Марії (1794 р.н.) [19] та (можливо) для зовсім малої ще Генрики (1804 р.н.). Вже у 1811 р. Моцарт-молодший переїздить на нове місце праці – до маєтку в с. Сарнки графа Томаша Янішевського, куди дійшла опінія про здібного молодого вчителя [20]. От тільки Моцартові несила було жити у провінційній атмосфері, де нічого не відбувалося, про це він писав братові Карлу-Томасу ще із Підкаменя в 1811 р. В 1813 р. Франц Ксавер вирішив перебратись до Львова, де було хоч якесь концертне життя. У Львові йому вдалося отримати посаду вчителя музики в родинах Потоцьких, Чарторийських та Сапіг, але найвигіднішою виявилась посада в родині Бароні. Так він познайомився із Йозефіною, а спільні заняття музикою невдовзі переросли у взаємні ніжні почуття.
Взагалі варто відзначити, що зусилля Франца Ксавера Моцарта в організації громадського музичного товариства в місті опиралися на родину Бароні і фінансово, і організаційно: Йозефіна скрізь згадується як патронеса. Допомагало й те, що серед колег і Моцарта, і Бароні були львівські музиканти скрипаль Кароль Ліпінський, композитор Йоганн (Галлюс) Медерітш, скрипаль Ігнац Шуппанціг, капельмейстер і композитор чех Йозеф Башни та ін.
Ця товариська інтелектуально-мистецька атмосфера Львова була дуже особливою, про що згадували численні сучасники. У Львові Моцарт-син розпочав активну творчість: на початку 1815 р. він створив квартет для фортепіано під назвою “Frühlings/Весна”; у червні 1818 р. організовав у Львові благодійний концерт на підтримку бідних родин; у грудні 1818 р. виконав прем’єру концерту для фортепіано з оркестром Ор.25. Наприкінці 1818 р. Франц-Ксавер здійснив невдалу спробу гастролей до Російській імперії (побував у Житомирі та Києві, однак через жалобу в імператорській родині концерти були скасовані), а з травня 1819 р. вирушив у нове дворічне європейське турне [21]. Завдяки цьому гастрольному туру музикант розраховував покращити своє матеріальне становище, здобути ім’я і популярність, які мав намір “покласти до ніг” коханій Йозефіні.
У намаганні візуально реконструювати образи і події з життя Моцарта і Йозефіни, особливе значення мають два рукописні джерела: згаданий вже щоденник музичної подорожі, писаний Францом-Ксавером особисто у 1819-1821 рр.[22] та альбом (Stammbuch) композитора за 1819-1843 рр.[23]. Саме цей другий документ містить унікальні візуальні джерела до біографії музиканта і Йозефіни Бароні.
На 126 сторінках альбому рисунків набереться не більше десятка, однак усі вони досить інформативні. Першим привертає увагу рисунок “Амур і Психея”, виконаний у Відні в 1820 р.[24]. Цей сюжет, змальований рисувальником-аматором, цікавий своїми коннотаціями до міфу про двох закоханих, яким доля не дозволяє поєднатися, подібно до того, що відбувалося у житті автора. Звісно, не варто буквально дошукуватися в образах міфологічних персонажів портретних рис наших героїв, але ліризм, навіть наївний еротизм рисунка зворушують.
Варто зазначити, що Франц Ксавер і Йозефіна та інші їхні сучасники – люди класичної культури – часто вдавалися до мови образів і алегорій, і такі “завуальовані” висловлювання були поширеною практикою. Приміром, автор єдиного львівського олійного портрета Моцарта-сина, Карл Готтліб Швайкарт, у своєму доробку також мав цикл робіт, присвячених Амуру та Психеї (виставка 1837 р.)[25]; а скульптурні сюжети про закоханих авторства Йогана Шимзера з 1820-х рр. розташувалися на одній із найбільших і найрозкішніших львівських будівель страхового товариства Гауснера (пр. Свободи1/3 у Львові).
Просуваючись далі за хронологією подій у публічному та приватному житті Моцарта, бачимо, що нове гастрольне турне розпочалося у травні 1819 р. Його маршрут проліг через Варшаву, Гданськ, Копенгаген [26] і Гамбург (кінець 1819 р.). Наступного, 1820-го р. музикант продовжив гастролі у Берліні і Ляйпцігу (лютий), Празі (квітень), Відні (травень, червень), Граці (липень 1820 р.), Падуї та Мілані (вересень). Щодо “музичного виміру” подорожі варто зазначити, що лютим 1820 р. в альбомі датований невеличкий музичний уривок “Lieb’ und Freundschaft” (Любов і дружба), записаний у Берліні.
Проте між виступами була коротка хвиля перепочинку: це також засвідчують кілька рисунків з альбому. Перший, за підписом “Theresie v. Rottmann”, зображує будиночок в горах на березі озера, перед яким – невеличкі постаті двох чоловіків і жінки [27]. Годі стверджувати напевно, що це зображення саме наших героїв, але така імовірність досить висока. А от наступний малюнок не залишає сумнівів, що це – документальна фіксація перебування Моцарта і Йозефіни в Альпах навесні 1820 р.[28]. Цей доволі майстерний малюнок має підпис, у якому виразно прочитується закінчення фрази “… von Josephine Baroni geb. Castiglione” і далі вказівка на місцевість: “Das Wetterhorn bei Griendelwald”, тобто – мальовнича місцина у швейцарських Альпах, з видом на стрімку гору Веттергорн біля Гріндельвальда. На альбомному рисунку – постаті чоловіка і жінки, які стоять над стрімким урвищем у горах і милуються краєвидом.
Черговий аркуш альбому, датований 8 червня 1820 р., підписаний “Konstanty P…” відсилає нас знову до родини Бароні: підпис може бути ідентифікований як автограф Константи Габріеля Павліковського – майбутнього зятя Йозефіни і чоловіка Лаури Бароні [29]. У альбомі за цим підписом вміщено короткий, але зворушливий вірш (цит. мовою оригіналу):
Kto mnie poznał z muzą dzięku?
Kto przyjazni dał dowody?
Mozart młody _
Z twoich ręku
Słodką życia czerpia wonią,
Miałem przyjazń, prosze o nią.
Згадана посвята була записана, імовірно у Відні [30].
Наступні зображення в альбомі, що безпосередньо пов’язані з Моцартом і родиною Бароні, датовані вже 1824 р. та виконані у Галичині. Перший із рисунків, судячи із підпису “Souvenir de Laura Baroni, Lipniki 1824, 14 April” [31]. є рисунком-подарунком від юної Лаури, зображає краєвид підльвівського села Липники. На рисунку представлена група людей на березі річки біля водяного млина. Така весняна заміська прогулянка напевно була для Моцарта особливою, якщо він зберігав цей малюнок у своєму альбомі довгі роки. Хоча формат малюнка і постаті зображених на ньому надто малі, щоб ідентифікувати персонажів, та все ж малюнок цікавий загальною настроєвістю мотиву, фіксацією приємних спогадів.
Йозефіна – покровителька мистецтв і героїня мистецьких творів
Безпосереднім зображенням Йозефіни, особливо цікавим в алегорично-образному плані є альбомний рисунок з 1824 р., на якому Йозефіна представлена в образі Мінерви. Рисунок підписаний: “Julie Souvenir 1824 Baroni” [32]. Тобто його могла намалювати Юлія на згадку про певну подію в музично-театральному житті міста за участю її родини, її матері та Моцарта-сина.
Саме на 1824 р. припадають перші згадки про щотижневі музичні вечори під орудою Моцарта у домі Бароні. Тут Йозефіна зображена в образі Мінерви – богині мудрості і покровительки письменства і мистецтв. Подібні алегоричні портрети були дуже популярними в середовищі європейської аристократії ще з ХVІІ ст., а особливо – в епоху неокласицизму. Відповідним є костюм героїні: туніка, шолом із зображенням сови (символу мудрості); на грудях стрічка із написом “G. Minerva”. Хоча саме погруддя стилізоване під античний бюст, але в образі жінки немає нічого від холодної ідеальної краси античних богинь. Біля підніжжя погруддя змальовані щит і атрибути мистецтв – музики, поезії, малярства, з іменами знакових для того часу постатей: В.А.Моцарта, Й.Ф.Шиллера і Й.Вінкельмана. Можна стверджувати, що представлений рисунок розкриває діапазон творчих зацікавлень героїні та сферу її патронату. У виборі “мистецьких авторитетів” бачимо також домінацію німецької культурної програми в актуальному вимірі життя наших героїв: Моцарт, Шиллер і Вінкельман – це ті, хто поставили німецьку культуру і естетику “на п’єдестал”. Так знаково віддана шана класичній античності в особі її відкривача та промотора Й. Вінкельмана, подвійно вшанований В.А.Моцарт (як найбільший музичний геній епохи та за спорідненістю через сина), та увічнений поетичний геній Ф.Шиллера. Творчість Шиллера Франц Ксавер цінував особливо: у виданій в 1829 р. Збірці “8 німецьких пісень” (вокал, фортепіанний акомпонемент) була пісня на вірш Шіллера “Таємниця”, в якому є слова, що наче ілюструють особисте життя музиканта:
Пускай же люди не узнают
Про нашу тихую любовь!
Они блаженству помешают,
Им радость не волнует кровь.
Чужого счастья свет не любит, —
Добычей счастье ты считай:
Покуда зависть не погубит,
Бери его иль похищай!
Франц Ксавер дуже цінував камерні види творчості, любив писати музику до поезій німецьких авторів. У одному з листів до брата ще 1809 р. він писав: «Я ніколи не вчився співу, бо мій голос надто слабкий, але я понад усе люблю компонувати для голосу… Я більше люблю слухати твори батька, такі як «Навіть Божі ангели плачуть…» чи «Вже вечір», аніж чудесно оркестровані, але безсенсовні симфонії, які нічого не виражають. Я люблю компонувати чуттєві пісні…»[ 33]. З цього уривка він постає щирим і ліричним, і мабуть саме вокальний талант Йозефіни відіграв вирішальну роль у його захопленні: він ніби знайшов у ній те, чого не мав сам.
Згаданий алегоричний портрет Йозефіни-Мінерви перегукується з одною з тогочасних театральних постановок “живих картин” у Львові. Йдеться про представлену в 1826 р. у львівському театрі сцену “Гігея” на честь “одужання після важкої хвороби славного цісаря Франца І”. В розлогому описі дійства, що складалося із кількох мізансцен за участі професійних акторів і аматорів, згадується декорація із античною святинею, а серед персонажів “вистави-картини” була й богиня Мінерва [34]. Залишається лише здогадуватися, хто була виконавиця цієї ролі.
Наступне десятиліття 1820-1830 рр. стало для Франца-Ксавера досить особливим у загальній меланхолійній атмосфері бідермайєрівської Галичини. Найяскравішою подією в житті музиканта було його гастрольне турне 1820-1821 рр. Зокрема, важливим епізодом стало знайомство і контакти із Ф.Шубертом в 1821 р. Це були зустрічі, насичені музикою і спілкуванням, про них згодом згадувала приятелька родини Бароні, співачка-аматорка графиня Анна Ревертеро фон Саландра, яка також була учасницею львівського Хору Св. Цецилії [35].
Після повернення до Львова в 1822 р. Франц-Ксавер продовжив навчати доньок Кавалькабо, організовував щотижневі музичні вечори в їхньому домі та обдумував організацію міського музичного товариства. На ті роки (а саме 1825 р.) припадає створення портрета Франца-Ксавера, авторства популярного у Галичині маляра К.Г.Швайкарта. Портрет відзначається реалістичністю і достовірністю відтворення рис зовнішності (хоча часто цей художник дещо “прикрашав” своїх моделей), його композиція не обтяжена будь-яким антуражем, митець не романтизує і не героїзує свого персонажа. Таке трактування, яке, очевидно, стало наслідком побажань замовника, якнайкраще відповідало образу Моцарта-сина, сформованого у спогадах сучасників: чоловік тендітної статури, стриманий, дещо сором’язливий за характером. К.Швайкарт був художником, якого замовники цінували за вміння передавати портретну схожість та прискіпливо змальовувати предметні властивості речей. Характерно, що в портреті цілковито “замовчується” музична тема і Моцарт постає перед глядачем як суто приватна особа.
У творенні дружніх зв’язків Франца-Ксавера у Львові 1820-х рр., безперечно, першорядну роль відігравали спільні музичні уподобання: перший вілоончеліст львівського театру Антон Й.Н. Айхгольцер (Aichholzer) завідчував свою повагу до земляка-“віденьчика” Моцарта, називаючи її “вищою за вежу Св.Стефана у Відні”, а друг Кароль Лідль (порт. авторства А.Рейхана) присвятив музиканту чудовий вірш:
На крилах твоєї легкої, солодкої мелодії флейти,
симпатія наших сердець нехай донесеться до божих осель [36].
Подібних дружніх записів і побажань чимало на сторінках моцартівського альбому.
Цікаво, що поява портрета Ф.К.Моцарта в 1825 р. не спричинила жодного розголосу в тогочасній львівській пресі, на відміну від полотна 1827 р., присвяченого заснуванню у Львові “Хору Св.Цецилії”. Історія цієї картини доволі інтигуюча, як і її символічний підтекст.
Хор святої Цецилії і його патронеса
Отже, у квітні 1826 р. стараннями Франца-Ксавера та під патронатом Йозефіни офіційно розпочалася діяльність товариства, відомого як “Cacilien Chor” або “Sobor Sw.Ceciliі” [37]. Його учасниками були близько 40 аматорів музикантів і співаків, які збиралися для репетицій щопонеділка з 17.00 до 19.00. Перший публічний виступ Товариства відбувся з нагоди 35-ліття від смерті В.А.Моцарта (5 грудня 1826 р.): в катедрі Св.Юра під акомпонемент оркестру було виконано “Реквієм” В.А.Моцарта [38].
Невдовзі після створення Товариства Франц-Ксавер замовив образ Св.Цецилії як покровительки музики, для зали, де збиралися учасники хору. Автором полотна став Й.Енгерт [39], який завершив роботу на початку 1827 р. Відтак образ Св.Цецилії було виставлено для огляду в книгарні Куна і Мілліковського на пл. Ринок, 34. Один із зацікавлених сучасників (Wincenty de Thullie), навіть зробив досить докладний опис картини [40].
В цьому описі нашу увагу привернули певні деталі: вказані чіткі розміри картини, за якими її можна ідентифікувати [41]; докладний опис зображеної святої (деталей костюму, антуражу, загальної композиції: “біла атласна сукня, кармазиновий оксамитовий плащ із драперіями, на голові – діадема із перлами та рубінами, золотий пояс із діамантовою аграфою” тощо; оцінка манери художника: “видно, що автор уміє глибоко проникати в тему твору і вміє щасливо наслідувати зразки славних майстрів”; критичні зауваження щодо анатомічних похибок і невідповідності у передачі освітлення.
Найбільш інтригуючою, утім, є ремарка автора опису картини про те, що постать святої змальована так, “ніби вона носить корсет”, та й загалом костюм і типаж нагадують сучасну пані, одягнуту за тогочасною модою, мало подібну на класичний образ святої [42]. Саме ця ремарка, у поєднанні із повідомленнями про виступи Йозефіни в міському театрі, дозволяє припустити, що в образі святої Цецилії (небесної покровительки музикантів), насправді приховано портрет Йозефіни Бароні (живої покровительки музикантів у столичному Львові). Зрештою, що така алегорія була відомою і популярною в європейському малярстві ХVІІІ-ХІХ ст.
Згаданий опис майже точно співпадає із картиною “Св. Цецилія”, що зберігається у Моцартеумі (Зальцбург) і потрапила туди за посередництвом Йозефіни Бароні. Але жоден із дослідників не припускав, що це міг бути алегоричний портрет самої Йозефіни. Більше того, за типажем і портретними рисами образ святої дуже близький до портрета Йозефіни-Мінерви 1824 р., що також може бути аргументом на користь такого припущення. Адже наша героїня так любила перевтілення і театральні образи, але, водночас, уникала афішувати своє ім’я, коли йшлося про публічні виступи. Зокрема, у повідомленні про благодійний концерт у вересні 1827 р., було згадано вокальний дует, який блискуче виконала одна із аматорок, але: “… шановна пані воліла не називати своє ім’я”. Оскільки далі йде інформація про її 13-річну доньку – ученицю Франца-Ксавера, яка чудово грала на фортеп’яно, можна з певністю стверджувати, що це Юлія, а “шановна пані”-солістка – саме Йозефіна [43].
В іншому відгуку про благодійні вистави у квітні 1830 р. в губернаторстві [44], у комедійних постановках “Вексель” і “Два професори” виступили: “Ліпінський грав соло і акомпонував Йозефіні фон Бароні, Йозефіна співала дуетом із Анною дружиною барона Ревертера (фон Саландра), та Павліковським (Константи – своїм зятем – прим. М.Л.). Серед учасників вистав були також представники польської шляхти – Франц Потоцький, графи Александр і Едвард Фредро, граф Тарновський, з дам – Глоговська, Ванда Уруська та ін.” [45].
Треба зазначити, що згадана нами картина “Свята Цецилія” після від’їзду Франца Ксавера і Йозефіни зі Львова у 1838 р. помандрувала з іншими приватними речами музиканта до Відня. Після смерті Франца-Ксавера Йозефіна стала єдиною спадкоємицею його майна, і серед речей, які вона згодом передала Моцартеуму в Зальцбурзі, де опинився і львівський образ Святої Цецилії. Так пошуки зображення легендарної музи Моцарта спричинилися до “перепрочитання” цілого ряду документальних та ілюстративних джерел з життя музиканта, а доповнення з приватного альбому Моцарта-сина дозволили висунути цю гіпотезу.
Після 1827 р. в альбомі Моцарта більше не з’являлися рисунки, лише пам’ятні записи та уривки музичних партитур. Львівський Хор Св.Цецилії проіснував до 1829 р.: найімовірніше через від’їзд зі Львова значної частини його учасників, аматорів із кола австрійської бюрократії.
Наступних 10 років Франц Ксавер Моцарт прожив поруч із коханою Йозефіною, мав чимало виступів, чергуючи роботу із виїздами до Відня, Зальцбурга, Граца. Одною з емоційно-насичених стала спільна з Йозефіною мандрівка: протягом чевня-вересня 1835 р. вони відвідали Дрезден, Ляйпціг, Карлові Вари, Зальцбург та Відень. Зокрема, у Ляйпцігу Моцарт познайомив свою ученицю Юлію Бароні із Робертом Шуманом та його дружиною Кларою Вік. В той час Франц-Ксавер мав у Львові непогані музичні посади: деякий час був музичним директором міського театру (1830 р.), головним капельмейстером львівської опери (1834-1838 рр.), але цього було замало, щоб зрівнятися зі статками галицької аристократії рівня родини Бароні. Така майнова нерівність була головною перепоною для стосунків з Йозефіною. Про це недвозначно написав брат Франца Ксавера Карл Томас Моцарт у спогадах про своє життя: він перебував у такій же ситуації – кохав одружену жінку, яка була вищою за становищем за нього, якій не міг запропонувати відповідних умов утримання [46]. Здається, тогочасна аристократична мораль ставила майнові інтереси вище за етичні норми і почуття.
Остаточний переїзд Франца Ксавера до Відня відбувся влітку 1838 р.: у березні родина Бароні ще відсвяткувала у Львові весілля Юлії; у травні 1838 р. Моцарт ще диригував на благодійному концерті у Перемишлі, а влітку вони усі назавжди покинули Львів. У Відні Франц Ксавер оселився у домі Бароні, вони з Йозефіною провадили музичний салон, частим гостем якого був Роберт Шуманн. Останні 5 років життя Франца Ксавера у Відні були досить насичені: він мав фортепіанні концерти, диригував, компонував музику. Поруч було все, що він любив – кохана жінка, вдячні учениці, вишукане товариство, але погіршувався стан здоров’я. Втрати останніх років (смерть матері в 1842 р.), тягар нереалізованих очікувань та неспроможність досягнути рівня батькової слави, мабуть, прискорили перебіг хвороби. Останньою спробою порятунку здавалося лікування на водах Карлових Вар, але 29 липня 1844 р. Моцарта-молодшого не стало. Його вірна Йозефіна була з ним до останніх хвилин життя, їй він заповів усе своє майно. Вона пережила його на 16 років, у 1847 р. втратила і чоловіка, останні роки проживала із доньками у Граці, де й похована (1860 р.). Усі речі Моцарта, окрім їхніх приватних листів, вона передала Моцартеуму.
Так закінчилася ця романтична музична історія. Довгі роки ім’я Моцарта-сина було призабуте і недооцінене, але у ХХ ст. музикознавці звернули увагу на його творчість. Завдяки образотворчим та наративним джерелам з’явилася можливість зазирнути “за лаштунки” приватного життя музиканта, показати тогочасне музичне середовище у камерній перспективі. І, найважливіше, – реконструювати образ легендарної Йозефіни, без якої особисте і творче життя львівського Моцарта могло бути зовсім іншим.
Ця стаття є частиною ширшого монографічного дослідження, присвяченого портретам знаних львів’ян першої половини ХІХ ст., в якому окреме місце відведено образам людей творчих професій (художників, музикантів, літераторів). Всі права застережено. Будь-яке відтворення тексту (повністю чи частково) можливе лише за згоди Авторки та редакції сайту “Україна Модерна”. © Мар’яна Левицька.
У публікації використано ілюстрації, надані Авторкою. Рисунки з альбому Моцарта запозичені з бази даних: Mozart Franz Xaver, et.al. Autograph Collection, 1819 to 1843, Monographic, 1819, Manuscript / Mixed Material. Retrieved from the Library of Congress,
__________________________
Мар’яна Левицька – мистецтвознавиця, докторантка Інституту народознавства НАНУ. Коло наукових інтересів: культура і мистецтво країн Центрально-Східної Європи “довгого ХІХ ст.”, портретний живопис кінця ХVІІІ-ХІХ ст. у Львові і в Галичині, процеси формування національної ідентичності народів Габсбурзької монархії у ХІХ ст. та образотворче мистецтво; ідеологічна програма релігійного мистецтва ЧСВВ у ХУІІІ ст. Авторка дослідження “Люди міста. Львів’яни у портретному малярстві пер. пол. ХІХ ст.”, статей, присвячених проблемам зародження художньої критики та історії мистецтва на українських територіях у сер. ХІХ ст. Живе і працює у Львові.
__________________________
[1] Göt, Jerzy, Das Österreichische Theater im Lemberg im.18 und 19.Jahrhundert (aus dem Theaterleben der Vielvolkermonarchie).- Wien 1997, Band I, s.239. Hummel, Walter, W. A. Mozarts Söhne. – Kassel-Basel 1956; Kolbin Dmytro, Ein Lemberger Portrat von Franz Xaver Mozart In:Lemberg/L’viv 1772-1918. Wiederbegegnung mit einer Landeshauptstadt der Donaumonarchie. – Eigenverlad der Museen der Stadt Wien, Wien 1993, s.30-32; Mazepa Leszek, Teatr muzyczny we Lwowie w kontekście kultury muzycznej miasta // Musica Galiciana.Kultura muzyczna Galicji w kontekście stosunków polsko-ukraińskich. T. VII, (Red. Leszek Mazepa), Rzeszów, 2003. – S. 11-21; Röskau-Rydel, Isabel, Niemiecko-austriackie rodziny urzędnicze w Galicji 1772-1918: kariery zawodowe, środowisko, akulturacja I asymilacja. Wyd. Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego, Rzeszów, 2011; Мельник Л. Концертне життя Львова у дзеркалі часопису “Mnemosyne” //Musica Galiciana. Kultura muzyczna Galicji w kontekście stosunków polsko-ukraińskich . T. VII, (Red. L. Mazepa), Rzeszów, 1999, t.3, s. 63-65; Кияновська Л. Вплив австро-німецького театру у Львові на розвиток західноукраїнської музичної культури // Вісник Львівського університету. Серія “Мистецтвознавство”. Вип.1. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. – С. 105-113; Кияновська Л. Франц-Ксавер Вольфганг Моцарт і Львів //Genius loci. Львів –Leopolis- Lwow- Lemberg. Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – Львів, 2004. – С.164-170.
[2] Авторка висловлює вдячність п. Тетяні Бонд, незалежній дослідниці та архівістці з Сіднею, Австралія, за надані документальні матеріали і цінні фахові поради.
[3] Йозефіна згадується переважно у зв’язку із ім’ям її доньки Юлії, відомої німецької композиторки і виконавиці – Див.: Eva Marx und Gerlinde Haas (Hg.): 210 österreichische Komponistinnen, Wien 2001, S. 388; Korotin, Ilse, Lexikon österrechischer Frauen, Böhlau Verlag, Wien 2016, s.207; також інформація про Йозефіну зустрічається в описі галицької лінії розгалуженого роду де Кастільйоне: Castiglione (Adelsgeschlecht) (перегляд 12 березня 2016 р.).
Історія життя Моцарта і його кохання до Йозефіни описана у романі: Zanoni, Fulvio Il Delitto della Roggia Grande. MMXVI, Aletti Editore.
[4] Австрійський уряд запросив у Галичину переселенців як з німецьких провінцій, так і сусідніх країн (Прусії, Саксонії, Баварії, Фландрії, Польщі,Чехії –Див.: Vushko, Iryna. The Politics of Cultural Retreat: Imperial Bureaucracy in Austrian Galicia, 1772-1867. Yale University Press, 2015; Röskau-Rydel, Isabel, Niemiecko-austriackie rodziny .., s.179-180; Beamte, Politiker, Professoren und Kunstler: Karrieren zwischen Lemberg und Wien, In: Brünn-Wienn, Wienn-Brünn. Landesmetropolen und Zentrum des Reiches im 19. Jahrhundert. Ed.Lukaš Fasora, Jiři Hanuš I Jiři Maliř, Brno, 2008, s.83-98; Монолатій І. Австро-німецька колонізація Галичини кін.ХУІІІ-другої половини ХІХ століть: напрямки, тенденції, підсумки. (перегляд 16 квітня 2016 р.);
[5] Історія Львова. У трьох томах / Ред. Я.Ісаєвич, М.Литвин, Ф.Стеблій. – Т.2: 1771-жовтень 1918. – Львів: Центр Європи, 2007. – С.28-30; 88-91; Mazepa Leszek, Teatr muzyczny we Lwowie.., s. 11-12.
[6] Göt, Jerzy, Das Österreichische Theater im Lemberg.., s.239.
[7] Mazepa Leszek, Teatr muzyczny we Lwowie.., s.14
[8] Помешкання у колишньому Єзуїтському провулку, сучасна вул. В.Гнатюка
[9] Франц Ксавер Моцарт / Енциклопедія Львова. – Т.4, с.748-749; Nottelmann, Karsten, W.A.Mozart Sohn. Der Musiker und das Erbe des Vaters. Kassel etc. (Barenreiter), 2009 (2 Bde.); Інтернет джерела: W.A.Mozart Sohn/ Franz Xaver Wolfgang Mozart 1791-1844. (перегляд 23-05-2017); Wolfgang Amadeus Mozart’s Son: Franz Xaver (перегляд 18 листопада 2016 р.); Letters: Carl Thomas Mozart about his life… and his famous father (перегляд 21 листопада 2016 р.) Mozart in Lviv – Grasping for Greatness, Discovering Love (Lviv: the History of One City, part 38) (перегляд 11 грудня 2016 р.)
[10] Röskau-Rydel, Isabel, Niemiecko-austriackie rodziny urzȩdnicze w Galicji 1772-1918.., s.180
[11] Генеалогічні деталі роду Кастільйоні можна віднайти на Вікіпедії.
[12] Röskau-Rydel Isabel, Życie kulturalne niemców we Lwowie w latach 1772-1848 / Львів: місто –суспільство – культура: Зб. Наук. праць /За ред. М.Мудрого. – Львів: ЛДУ ім.І.Франка, 1999. – С. 265-266.
[13] Константи Габрієль Павліковський (Pawlikowski Konstanty Gabriel 1802-1866), молодший брат Гвальберта Павліковського, – відомий польський колекціонер музикаліїв, одружився із Лаурою Бароні в 1829 р., із 1820-х рр. товаришував із Моцартом-молодшим, навчався вокалу (тенор), був учасником львівського Хору Св.Цецилії, більшість часу проживав у Модліні в нижній Австрії, з сер. 1840-х рр. – у Відні, де був керівником музичного товариства “Severinus Verein”. – Дж.: Polski Słownik Biograficzny, t.XXV, s.454-455.
[14] Юлія (Бароні фон Кавалькабо) Вебенау – стала відомою німецькою музиканткою, як і її онука Вілма фон Вебенау. – Див. Eva Marx und Gerlinde Haas (Hg.): 210 österreichische Komponistinnen, Wien 2001, S. 388; Korotin, Ilse, Lexikon österrechischer Frauen, Böhlau Verlag, Wien 2016, s.207; Röskau-Rydel Isabel, Niemiecko-austriackie rodziny urzędnicze w Galicji 1772-1918.., s.180; Vilma von Webenau.
[15] Коротку інформацію про Адольфа Бароні надала І.Роскау-Ридель – Див.: Röskau-Rydel Isabel, Niemiecko-austriackie rodziny urzędnicze w Galicji 1772-1918.., s.275.
[16] При всій любові до мистецтва наприкінці ХУІІІ- на початку ХІХ ст. особа актора/співака/музиканта трактувалася досить низько і для дами високого суспільного становища професійна акторська кар’єра була неприйнятною, а от аматорські заняття співом, поєднані із завданнями благодійності – ставали суспільно-визнаною формою реалізації.
[17] Röskau-Rydel Isabel, Życie kulturalne niemców we Lwowie w latach 1772-1848.., s. 266.
[18] Хоча інформація про який саме Підкамінь йдеться (біля Рогатина, чи біля Золочева і Колтова, де був інший маєток Баворовських) є суперечливою. Інше джерело подає інформацію про перебування Франца Ксавера на службі у Баворовських у їхньому маєтку Смолянка (поблизу Баворова, сучасної Тернопільської області), що є ще менш імовірним.
[19] Марія з Баворовських в 1821 р. одружилася із графом Мацеєм Стаженським, а її брат Юзеф Баворовський в 1800р. одружився із Феліцією Стаженською, за якою як посаг і отримав відомий маєток у Колтові біля Золочева – Див. Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego, t.IV, s.292; Baworowscy /Herbarz Polski, s.133). Реконструюючи мережу клієнтських і приятельських зв’язків навколо Франца-Ксавера, варто зазначити, що друг музиканта, відомий львівський скрипаль Кароль Ліпінський був також придворним капельмейстером родини графів Стаженських, в Колтові бував і далекий родич Франца-Ксавера по материній лінії – львівський художник Антон Лянге.
[20] C. Сарнки ( а не “Саркі”, як подає чимало джерел), Сарнки Нижні, C. Верхні, село 11 км від Бурштину, Рогатинський повіт. – Див.: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego, t.X, s.319.
[21] Rudolph Angermüller (Hg.): Franz Xaver Wolfgang Mozart (W. A. Mozart Sohn). Reisetagebuch 1819–1821, Bad Honnef (K. H. Bock), 1994.
[22] Rudolph Angermüller (Hg.): Franz Xaver Wolfgang Mozart.., s.263.
[23] Cімейний альбом Моцарта-сина є зібранням автографів родичів і друзів, внесених впродовж 1819-1843 рр. (128 аркушів формату 14,5х22 см, всього 126 записів), зберігається у бібліотеці Конгресу США. Цит. : Mozart Franz Xaver, et.al. Autograph Collection, 1819 to 1843, Monographic, 1819, Manuscript/ Mixed Material. Retrieved from the Library of Congress.
Саме Йозефіна, після смерті Франца Ксавера стала його єдиною спадкоємицею. В написі на титульні сторінці зазначено: “Цей альбом, що після смерті В.А.Моцарта-молодшого із його музичною спадщиною перейшов до його колишньої учениці Юлії Бароні фон Кавалькабо, відповідно [нечітко] її матері Йозефіни” [пер. з нім. – М.Л. ] – р.5
[24] Mozart Franz Xaver, et.al. Autograph Collection, 1819 to 1843, Monographic, 1819, Manuscript/ Mixed Material. Retrieved from the Library of Congress, – Див. арк.155.
[25] Mnemosyne, 1837, №78; Rozmaitośći, 22 lipca 1837, s.229.
[26] Це був вересень 1819 р., тоді там проживала його мати Констанція із вітчимом, датським дипломатом у відставці Г.Н. фон Ніссеном
[27] Mozart Franz Xaver, et.al. Autograph Collection, 1819 to 1843, Monographic, 1819, Manuscript/ Mixed Material. Retrieved from the Library of Congress, – Див. арк.162.
[28] Там само, арк. 164.
[29] Katalog fer Porträtlithograpjhien Josef Kriehubers“ Walter Krieg Verlag 1955. Nr. 106. Замовлений у провідного віденського портретиста образ Лаури, підтверджує досить високе суспільне становище родини.
[30] В той час (1820-1821 рр.) у Відні перебував і Гвальберт Павліковський, про що свідчить підписаний рисунок Я.Машковського 1821 р. Г.Павліковський тоді у Відні впорядковував збірку Ю.М.Оссолінського, після його смерті.
[31] Mozart Franz Xaver, et.al. Autograph Collection.., Retrieved from the Library of Congress, – Див. Арк.217.
[32] Mozart Franz Xaver, et.al. Autograph Collection.., Retrieved from the Library of Congress, – Див. арк.219
[33] Wolfgang Amadeus Mozart`s Son: Franz Xaver. (Posted on 20 dicembre 2015 by johannarosenne). (перегляд 21 листопада 2016 р.)
[34] Опис було вміщено у додатку Rozmaitośći від 7 квітня 1826, с.111.
[35] Litschauer W., Neue Dokumente zum Schubert-Kreis. Aus Briefen und Tagebuchen seiner Freunde, b.2Ö Documente yum Leben der Anna von Revertera. – Wien, 1993, s.84-85.
[36] підпис: “Від твого приятеля Кароля Лідля, Львів, 22 грудня 1822 р.” – Дж.: Röskau-Rydel, Isabel, Niemiecko-austriackie rodziny urzędnicze w Galicji 1772-1918.., s. 85 (перекл. М.Л.).
[37] Св. Цецилія – покровителька музичного мистецтва, м.ін. одне із імен матері Франца Ксавера Констанції фон Вебер також було Цецилія.
[38] Мельник Л. Концертне життя Львова у дзеркалі часопису “Mnemosyne” //Musica Galiciana. Kultura muzyczna Galicji.., t.3, s.63-65.
[39] Йозеф Енгерт ( 1775-1831/Львів) походив з Німеччини, був придворним художником князя Фердинанда Ангальт-Коттена в Сілезії, в 1823 р., прибув до Львова, де жив до 1830/31 рр (помер у Львові). У ЛІМ є його один твір чоловічий портрет, у ЛНГМ – портрет дами (1827 р.,). На замовлення Галицьких Станів Енгерт відновлював 4 великі полотна М.Альтомонте в Жовкві, малював портрети і краєвиди. –Див.: Saur Allgemeines Kunstler-Lexikon. Die Bildenden Kunstler aller Zeiten und Volker. –Band 34: Engel-Eschini, p.80.
[40] Rozmaitosci. – 1827. – N6 ( 9 lutego) s.52. Автор повідомлення Wincenty de Thullie;
[41] Згідно опису, картина була висотою 5 стоп (бл.150 см) і шириною понад 3 стопи (бл.90 см);у Галичині у 1787-1856 роках застосовувалась міра довжини “стопа галицька” чи львівська = 297,7 мм, тобто 1 стопа= бл. 30 см
[42] Rozmaitosci – 1827, N8 (23 lutego), s. 63
[43] Rozmaitośći – 1827, N38 (21 wrzesnia), s.323.- М.Ін прибуток від концерту склав 800 зл. I призначався на допомогу постраждалим від пожежі в Коломиї.
[44] Кошти призначались на допомогу для Сестер милосердя
[45] Röskau-Rydel, Isabel, Niemiecko-austriackie rodziny urzędnicze w Galicji 1772-1918.., s.86
[46] Letters: Carl Thomas Mozart about his life… and his famous father. (перегляд 21 листопада 2016 р.)
Цілковиту відповідальність за точність наведених у публікаціях фактів та коректність цитат несуть автори текстів.
