Владислава Москалець- сторінка 2

Шигет Мармароський (Sighetu Marmației) – румунське місто одразу за українсько-румунським кордоном. Тут народився відомий єврейський письменник, лауреат Нобелівської премії миру Елі Візель і знаходиться його музей. Складна багатоетнічна історія Шигета ставить перед його мешканцями численні виклики, одним з яких є збереження пам'яті про єврейську спільноту. В який спосіб ми можемо

Проблеми – з історією і пам'яттю постійно виявляються в повсякденному житті Ізраїлю. Наприклад, День Незалежності - головне свято країни, які відзначають євреї, для арабів називається Накба - „Катастрофа” - і є найтрагічнішим днем року. Спробуйте відсвяткувати найщасливіший день року, коли ваші сусіди вважають його найтрагічнішим, а арабські студентки ходять по

Декілька років тому, недалеко від порта у Вроцлаві, я побачила стелу, що своєю формою і розташуванням на зарослій травою площі нагадувала пам'ятник. Більше про це нічого не нагадувало - таблиці були збиті, не збереглося ані напису, ні символу, який би допоміг ідентифікувати час чи мету меморіалу. Вихідці з пострадянського простору,

Ностальгія за Галичиною і пам'ять про її існування має часто цілком матеріальне втілення. Серйозним ініціативам, на кшталт платформи „Gesher Galicia” вдається існувати майже виключно завдяки підтримці приватних фундаторів. На сторінці кожної з організацій існує рубрика, присвячена спонсорам – окремим родинам, вихідцям з Галичини. Що ж спонукає їх давати великі суми

Видається наївним підходом, вимагати від екскурсій розважального штибу вирозумілого і делікатного підходу до історії міста. Вони орієнтуються на уподобання, смаки і очікування клієнтів. І, як це не сумно, але серед українських туристів популярним буде карикатурний костюмований персонаж - Мошко з пейсами, з якого можна посміятися. Мошко, дзеркальним відображенням якого буде

Історичний роман доволі невдячний вид літератури – перевантажений фактами, він буде видаватися сухим, якщо ж додати емоцій і прикрасити фабулу – неминуче зустрінеться з критикою професійних істориків. Консультантами книжки виступили провідні спеціалісти, які займаються франкізмом, зокрема Павел Мацєйко. Книжку Ольги Токарчук обговорюють в тому числі в польських академічних колах. Втім,

Пошуки родини дозволяють відчути, що історія є чимось більшим за запис у метричній книзі. Вона ховається в листах, фото чи інших матеріальних пам'ятках, в написах на надмогильних плитах, в художніх творах і спогадах. Часом може зберегтися план будинку, записи про майно, яким володіла родина, карта містечка. Навіть пошта, з якої

Цьогорічний твір на тему „Як я провела літні канікули” містив би насамперед розповідь про мою подорож на єврейське кладовище в Кутах. Я приїхала туди в складі експедиції з документації єврейських некрополів, яку проводила ізраїльська організація „Jewish Galicia and Bukovina” - кожного року вони їздять до іншого українського містечка. Якщо враження

Пасторальне бачення минулого, як безконфліктного золотого часу могло б бути свідомою спробою збереження іміджу міста і захиститися від нападок від звинувачень в антисемітизмові теперішньому. Але ця наррація існує і несвідомо, серед представників покоління, народженого після війни. І ті, й інші не розуміють, що їхні слова часто мають зворотний ефект -

Популяризація історичного минулого неминуче веде до його спрощення. Єврейська дільниця Казімєж у Кракові все більше нагадує Діснейленд, хоча й мальовничий. З вікон кав'ярень звучать сентиментальні пісні на їдиш, на стінах будинків написи на тому ж їдиші, кожен другий ресторан пропонує якщо не страви ашкеназької кухні, то ізраїльський фалафель. На дорозі