Статті

Два виміри буття співприсутні в проєкті, задаючи особливий рівень напруги, який насправді є рамкою нашого життя у війні: ми не на секунду не забуваємо про жахливу реальність, при цьому плануючи своє повсякдення, наповнене нібито неспіврозмірними війні речами. На Північній Салтівці це стає максимально очевидним.

Хто я така, аби заборонити своєму братові історикові «грішити» в своєму ремеслі, нав’язуючи минулому сучасні поняття та підміняючи завдання «досліджувати минуле» проголошенням гасел політичної доцільності. Очевидно, я можу лише нагадати про інтерпретативний характер нашої науки та потребу обережного вживання поняття «хибний» на означення іншого висловлювання, навіть якщо воно не подобається.

Черговий сплеск уваги до історії українських еліт не може не тішити, тим паче, що нині йдеться про опрацювання нового українського наративу. А концептуально закроєний текст Наталі Старченко «Імʼя та територія для нації», природно, спонукує висловитися.

Найголовніше — одеський літературний фестиваль PORT поставив питання саме про Південь. У 2022 році стало очевидно, що одеський індивідуалізм розімкнувся в широкий простір Півдня. Одеса неочікувано для себе відчула значущість сусідніх міст. Миколаїв став старшим братом, який не пустив окупантів до Одеси. Херсон став найближчим родичем, чия доля стала власним болем.

«Звичку до єдності», а чи оте «як наші предки колись разом стояли», чи не одразу після Люблінського сейму «пригадали» дві Русі. А от чи погодили вони спільне ім’я та як викроїли свою територію в межах усталених кордонів Польського королівства, поговоримо сьогодні.