Статті

Останнє опубліковане на сайті

Монологи без видиху

В теперішні дні українці приносять свою історію прямо на собі. Сказати що ти з України — і здригаються навіть найбільш аполітичні і найбільш чужі. Ні у своїй власній, ні у чужій спільноті ми не стаємо «людьми без історії».

Друге польсько-українське Комюніке: чи є шлях до порозуміння

Біль треба вгамувати в цивілізований спосіб. Мертвим дати вічний спокій, впорядкувавши могили, а живим — засвоїти уроки, засудити терор проти мирного населення, якої національності воно не було б.

До дискусії з приводу «Другого польсько-українського Комюніке»

Якщо історія хоч у якомусь сенсі є наукою, а не служницею політики, то протистояння в ній національних «сторін» позбавлене сенсу. Важко уявити собі, скажімо, міжнародну фізичну конференцію, учасники якої шикуються в національні табори, кожен з яких обстоює «національну фізичну правду».

«Важкі питання» 1940-х років у взаєминах України з Польщею

Скільки б сьогодні окремі дослідники не говорили про втручання німців або радянських партизанів в польсько-українську ворожнечу, намагаючись інколи навіть цілковито на них перекласти відповідальність за міжнаціональний конфлікт в роки війни, слід стверджувати, що не вони все-таки відігравали в конфлікті ключову роль.

Олександр Бабіч: «Нам на певний час потрібно ввести мораторій на зміни в меморіальному просторі для подальшого спокійнішого прийняття рішень» 

Розмову з одеським істориком Олександром Бабічем присвячено сучасним змінам у топонімічному та меморіальному просторах Одеси.

Заява від імені Центру КАРТА

Коли текст, який багато разів редагувався з обох сторін, набув остаточної форми, ми були переконані, що він виправдав очікування, що він може стати основою для остаточного порозуміння. Однак, уже перші реакції на цей текст, схоже, суперечать усім таким сподіванням. З українського боку з’явилася різка критика українських підписантів, а з польського — польських.

Друге польсько-українське Комюніке

Цей текст не лише пропонує спільну інтерпретацію важких сторінок історії ХХ століття, але й запроваджує нову формулу взаємного діалогу на ці теми — усі жертви наші. Ми віримо, що ця формула здатна вивести історичний діалог між Польщею та Україною на якісно новий рівень.

Польські та українські свідки Голокосту в сільській місцевості дистрикту «Галичина». Реконструкція структури досвіду. Частина 2

Цю частину статті польської соціологині Анни Вилегали присвячено висвітленню досвідів українських і польських очевидців Голокосту в сільській місцевості Східної Галичини.

Брати в полон і бути в полоні

Полон – це один із найпоширеніших воєнних наративів. Найбільше оповідей очевидців стосується саме перебування в полоні, значно меншою за кількістю є тема взяття в полон. Наративи, що поєднують у собі дві ці події, є вкрай рідкісними.

Вітаємо!

Цілковиту відповідальність за точність наведених у публікаціях фактів та коректність цитат несуть автори текстів.
[mc4wp_form id="249"]

Популярне

міжнародний інтелектуальний часопис