Опінії- сторінка 6

За час очікування дозволів мародер спокійно встигне витягнути все з могили, як це було, скажімо, в Кропивниках на Волині у братській могилі польських воїнів 1939 року. Ці жахливі формальності не лише не допомагають (як мали би за своїм призначенням), але й шкодять збереженню історичних пам’яток.

Пам’ять треба тримати на своїх живих плечах. Схоже, як у теперішній час вояки і воячки, ризикуючи своїм життям, втримують на своїх плечах українську дійсність, так само і в контексті пам’яти та її культурно-антропологічного осмислення — конкретні живі люди на своїх плечах втримують те, що передаватиметься далі.

Після лютого 2022 в українському публічному просторі досить швидко сформувався консенсус про важливість документування досвідів війни, з майже одночасною ідеєю: їхній аналіз і будь-яка глибша творча робота переважно здійснюватиметься пізніше, можливо, навіть наступними поколіннями.

Щоденники історика Івана Лисяка-Рудницького часом нагадують, яким далеким був його світ від нас. ... Як відверта автоетнографія, вони показують нам всі ті сторони життя і риси характеру, що не входять у підручники, енциклопедичні статті і не будуть озвучуватися на конференціях з нагоди ювілею історика.

То ж чи має депортація-вигнання (Sürgünlik), а точніше колоніальне панування Росії над Кримом, завершення? Якщо ще зовсім нещодавно здавалося, що верхню хронологічну межу можна помацати, відчути як жовтий кримський черепашник на доторк, то зараз риторика та практики окупанта вкотре нагадують нам про незавершене минуле. 

У 1950–1960-х роках в історичній політиці НДР утвердився приписаний антифашизм, який також використовувався для виправдання національної ідентичності. Пам’ять і вшанування жертв націонал-соціалізму все частіше супроводжувалося політичною інсценізацією, інструменталізацією та ритуалізацією.

Була задекларована зміна риторичного режиму, а риторичний режим — це про ціннісну рамку, в якій формується картина майбутнього. 

Історія стає дуже буквальною і дуже живою, про неї значно складніше говорити як про наратив чи конструкт. Дистанція між нами і довоєнною епохою зменшується, адже війна тепер не вододіл між безпечним теперішнім і тривожним минулим. Вона існує тут і тепер, постійно повторюючись.

«Затопити зону» — це не просто слоган консультанта з комунікацій. Це військове мистецтво і навіть філософія історії.

Історико-політичний пропагандист, Ґжеґож Россолінський-Лібе, врешті-решт, взяв гору над безперечно талановитим і компетентним істориком Ґжеґожем Россолінським-Лібе.