Опінії- сторінка 7

Циркуляція капіталів між країнами буває різною, і поява нових побутових практик, стандартів і уявлень не менш важлива, ніж фінансові потоки. Але навіть якщо і тільки про гроші, то економічні перекази трудових міґрантів у 2000-і перевищували всі іноземні донорські інвестиції в Україну впродовж багатьох років поспіль. 

Ось це і є одеський мультикультурний простір: у ньому всі точно знають, хто є хто та які в нього звичаї. У ньому точно існують історії підтримки та братерства, які базуються не на «святкуванні розмаїття», а на людських уподобаннях, які неминуче, але абсолютно необов’язково, виникають там, де люди живуть поруч.

На жаль, задекларованій у Конституції розбудові національної демократичної республіки не судилося справдитися через більшовистський терор в Криму. Поза тим, здобуток Курултаю не минув безслідно. Короткий, але яскравий період національного відродження зберіг історичну тяглість державотворення кримських татар.

Мій одноліток, який народився на Молдаванці, до університетських років був впевнений, що слово «бекіцер» («швидко» на їдиш) — це російською. Ця смішна історія про мультикультурність? Ні. Це про «осад» мультикультурності, який вже не впізнає її як таку.

Українським (і не лише) глядачам сюжет фільму безумовно нагадуватиме «Все ясно» (2005) за книжкою Джонатан Сафрана Фоера... Майже двадцять років потому «Справжній біль» бере за основу ту ж ідею: про поїздки до місць Голокосту краще розповідати через жанр на межі з комедією.

Висловлене у вересні 2024 року Радославом Сікорським твердження про те, що Крим символічно важливий для Росії, і особливо для Путіна, але стратегічно важливий для України, може виявитися гіркою правдою, якщо ми не зможемо аргументовано довести чому «Крим — це Україна».

Після 2020 року потік туристів майже зник через пандемію і не встиг відновитися через повномасштабне вторгнення. Останні довоєнні свідки, і серед відвідувачів, і серед місцевих, вмирають і, якщо туризм відновиться, то виглядатиме зовсім інакше і відповідатиме на емоційні потреби в інший спосіб. 

Триґерний об’єкт в публічному просторі, якому забезпечено інформаційний та художній супровід, не просто окреслює поле проблеми, але й демонструє, наскільки змінюється суспільство та наскільки трансформується суспільна норма. Триґерний об’єкт є водночас нагадуванням про те, що сьогоднішній стан речей не є таким, що виникає якимось природним чином.

Ми очікуємо «паритету» і поступки за поступку. Визнання за визнання, злочин за злочин, могила за могилу, ексгумація за ексгумацію. Зі з'ясуванням правди про спільне минуле це має мало спільного.

В теперішні дні українці приносять свою історію прямо на собі. Сказати що ти з України — і здригаються навіть найбільш аполітичні і найбільш чужі. Ні у своїй власній, ні у чужій спільноті ми не стаємо «людьми без історії».